КАМІ́НКА Ем­мануїл Ісакович (28. 04(11. 05). 1902, Харків — 04. 06. 1972, Тал­лінн, похов. у Москві) — актор, майстер художнього слова. Заслужений артист РРФСР (1948). Навч. у Харкові в студії М. Синельникова при Рос. театрі драми, де водночас працював (1920–25). Актор Моск. театру «Комедія» (1925–30). Ви­ступав від 1930 одноосібно як виконавець естрад. мініатюр, фейлетонів і гуморист. оповідань А. Чехова, М. Салтикова-Щедріна, Л. Толстого, О. Буніна, О. Ку­пріна, Шолом-Алейхема, М. Твена, Ґі де Мопас­сана, О. Генрі, С. Цвайґа, а також творів І. Ільфа та Є. Петрова, В. Ардова, Б. Ласкіна, Л. Ленча. Віртуозно володів мистецтвом оповід­ача, під­коряв слухачів жит­тєрадісністю, екс­пресією мовле­н­ня, подекуди драматизмом викона­н­ня.