Камінський Андрій Варфоломійович

КАМІ́НСЬКИЙ Андрій Варфоломі­йович (псевд. і крипт.: Степан Пі­деша, А. К., К-ський та ін.; 30. 08. 1873, с. Угнів, нині місто Сокал. р-ну Львів. обл. — 17. 02. 1957, м. Марібор, нині Словенія) — письмен­ник і публіцист. Закін. філос. факультет Львів. університету, навч. у багатьох університетах Європи. Захопившись ідеями М. Драгоманова, від­відував віча радикал. партії по селах Поку­т­тя. Товаришував та листувався із М. Павликом, Л. Бачинським. У публіцист. брошурах ви­ступав за поліпше­н­ня освіти народу: «З подорожі по Європі» (1901), «Університет через під­писку» (Чц., 1902; пропонував збирати гроші на заснува­н­ня приват. укр. університету з теол., філос. і правничим ф-тами; під­тримали І. Пулюй та І. Горбачевський). У кн. «Восток і Запад» (Коломия, 1903; із присвятою В. Стефанику та В. Морачевському) висловив ідею словʼян. федерації, панрусизму під опікою Росії, вивів негат. тип галиц. інтелігента-при­стосуванця. І. Франко критикував по­гляди К., називаючи їх рутенством («Східно-західні непоро­зумі­н­ня (Із приводу книжки Пі­деші “Восток і Запад”)» // «ЛНВ», 1904, т. 27, кн. 9; «Зі­бра­н­ня творів»: У 50 т., т. 35, К., 1982). Учителював 1903–04 у Коломий. гімназії (нині Івано-Фр. обл.), звільн. за нелояльність до австр. правлі­н­ня в Галичині. 1904–14 — священик у США. Автор наук.-популяр. брошур «Які є люди на землі?» (1916), «Про під­земні скарби». У 1920-х рр. при­єд­нався до москвофілів. Тверезо й обʼєктивно оцінював справи укр. націоналізму, шукав культур. поро­зумі­н­ня словʼян. націй та обʼ­єд­на­н­ня їх під Росією. Після 1-ї світової війни — в Іспанії, Алжирі, 1920 — у с. Угнів. Польс. уряд не до­зволив К. жити в Галичині. Від 1921 — у Югославії (нині Словенія). У пр. «Галичина Піємонтом» (Л., 1924), «Народники й загальноруси» (1930), «Синтеза українства і руськости» (1937) об­стоював словʼянофільство; у брошурі «Загадка України і Галичини» (Л., 1927) намагався применшити цін­ність творів І. Франка. Ратував за єдину словʼян. державу від берегів Тихого океану до зх. кордонів колиш. Рос. імперії (роз­відка «Мати Сарматія», 1931). Усі книги видав влас. коштом. Перед 2-ю світ. війною критикував дії Італії та Німеч­чини; написав лист В. Молотову, попереджаючи про небезпеку союзу із нацист. Німеч­чиною. К. не заперечував само­стійності українського народу; ви­ступав за федерацію усіх словʼян. народів, роз­робив концепцію стислої політ., культур. і госп. спів­праці або федерації словʼян для спіл. оборони перед на­ступом зовн. ворогів. Заарешт. 1941 після окупації Югославії за критику А. Гітлера, вдалося втекти. Перед­бачав упадок гітлеризму. Уряд Й.-Б. Тіто конфіскував майно, тому К. голодував. Не­зважаючи на матеріал. не­статки, поваж. вік та слабкий зір, писав стат­ті на су­спільно-політ. теми про минуле і майбутнє українського народу. Залишив рукопис роз­відки «Мислі про Угнів, Галич, Русь і світ» (1956). Слідкував за роз­витком подій у світі, високо цінував зх. культуру, демократ. структуру США.

Завантажити статтю