КАМІ́НСЬКИЙ Віктор Євстахі­йович (08. 04. 1953, с. Нивра Борщів. р-ну Терноп. обл.) — композитор, педагог. Чоловік Л. Кияновської. Професор (2002). Заслужений діяч мистецтв України (1995), засл. діяч культури Польщі (2009). Національна премія України імені Т. Шевченка (2005). Премії ім. М. Лисенка (2000), ім. С. Людкевича (2004). Член НСКУ (1978). Закін. Львів. консерваторію (1977; кл. В. Флиса) та аспірантуру при Моск. консерваторії (1985; кл. Т. Хрєн­никова). 1977–78 — викладач Рівнен. факультету Київ. ін­ституту культури. Від 1978 — у Львів. муз. академії: від 1999 — професор кафедри композиції, від 2002 — проректор з наукової роботи. Серед учнів — В. Павенський, І. Білозір, К. Стеценко, В. Маник, О. Мануляк, Б. Вин­ницька. Творча діяльність митця багато­гран­на. Його естрадні пісні виконували популярні естрадні спів­аки І. Попович, О. Білозір, В. Морозов та ін. На­прикінці 1980-х рр. композитор на вірші Т. Шевченка написав хори та кантати «Іван Під­кова» (1986), «Чигрине, Чигрине» для кобзаря з орке­стром (1988). Шевченк. образи стали від­правною точкою того особливого виміру духовності, через який пізніше в симф.-кантаті «Україна. Хресна дорога» (1992) композитор зумів роз­крити глибину поезії І. Калинця, в ораторії «Іду. Накликую. Взиваю…» для солістів, читця, мішаного хору та оркестру (1998, поет. опрацюва­н­ня Ірини Калинець) — єство проповід­ей митрополита Андрея Шептицького та врешті пі­ді­йти до най­складнішого в композитор. творчості — літург. музики. У цьому руслі написані Літургія Іоана Златоуста для солістів і мішаного хору (2000), Акафіст до Пресвятої Богородиці (2002), Пасхальна Утреня (2008). Індивід. стилю композитора притаман­ні точність і лаконічність форми, широке викори­ста­н­ня елементів неостилів (неокласицизму, необароко тощо), орган. сплав нац., орієнтованої на фольклорні витоки, інтонації з модер. гармоніями та тембрал. ефектами, тяжі­н­ня до поліфоніч. письма, інтенсивність драматург. роз­витку. Автор навч. посібника «Електрон­на та компʼютерна музика» (Л., 2001).