Камінський Віктор Євстахійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Камінський Віктор Євстахійович

КАМІ́НСЬКИЙ Віктор Євстахійович (08. 04. 1953, с. Нивра Борщів. р-ну Терноп. обл.) – композитор, педагог. Чоловік Л. Кияновської. Проф. (2002). Засл. діяч мист-в України (1995), засл. діяч культури Польщі (2009). Нац. премія України ім. Т. Шевченка (2005). Премії ім. М. Лисенка (2000), ім. С. Людкевича (2004). Чл. НСКУ (1978). Закін. Львів. консерваторію (1977; кл. В. Флиса) та аспірантуру при Моск. консерваторії (1985; кл. Т. Хрєнникова). 1977–78 – викл. Рівнен. ф-ту Київ. ін-ту культури. Від 1978 – у Львів. муз. академії: від 1999 – проф. каф. композиції, від 2002 – проректор з наук. роботи. Серед учнів – В. Павенський, І. Білозір, К. Стеценко, В. Маник, О. Мануляк, Б. Винницька. Творча діяльність митця багатогранна. Його естрадні пісні виконували популярні естрадні співаки І. Попович, О. Білозір, В. Морозов та ін. Наприкінці 1980-х рр. композитор на вірші Т. Шевченка написав хори та кантати «Іван Підкова» (1986), «Чигрине, Чигрине» для кобзаря з оркестром (1988). Шевченк. образи стали відправною точкою того особливого виміру духовності, через який пізніше в симф.-кантаті «Україна. Хресна дорога» (1992) композитор зумів розкрити глибину поезії І. Калинця, в ораторії «Іду. Накликую. Взиваю…» для солістів, читця, мішаного хору та оркестру (1998, поет. опрацювання Ірини Калинець) – єство проповідей митрополита Андрея Шептицького та врешті підійти до найскладнішого в композитор. творчості – літург. музики. У цьому руслі написані Літургія Іоана Златоуста для солістів і мішаного хору (2000), Акафіст до Пресвятої Богородиці (2002), Пасхальна Утреня (2008). Індивід. стилю композитора притаманні точність і лаконічність форми, широке використання елементів неостилів (неокласицизму, необароко тощо), орган. сплав нац., орієнтованої на фольклорні витоки, інтонації з модер. гармоніями та тембрал. ефектами, тяжіння до поліфоніч. письма, інтенсивність драматург. розвитку. Автор навч. посібника «Електронна та комп’ютерна музика» (Л., 2001).

Тв.: вокал.-симф. – поема «Корчагінці» (1978), симф. № 2 «Ріка дружби» (1983–86, сл. Б. Стельмаха), камерна кантата № 1 для баса з оркестром (1987, сл. Д. Павличка), кантата «Благодатна пора наступає» (2006, сл. І. Франка), «Героїчна поема» для солістів і оркестру (2008, сл. Ірини Калинець), гімн «Mężu natchniony przez łaskę» для сопрано, баритона, мішаного хору та симф. оркестру (2008, сл. Ю. Більчевського; присвяч. папі Івану-Павлу ІІ), «Пісня Мойсея» для соліста (баритон), мішаного хору та оркестру на біблійні тексти (2009, поет. опрацювання І. Калинець), диптих «З Жюлі д’Аспермон» для мецо-сопрано і оркестру (2011, сл. Л. Мельник); для симф. оркестру – поема «Пам’яті Каменяра» (1977), Симф. № 1 (1982), Концерт № 1 для скрипки з симф. оркестром (1980); для струн. оркестру – «Камерна музика» (1978), «Adagio» (1997), «Репетиція оркестру» (2001); концерти з камер. оркестром – для гобоя (1980), фортепіано (1995), 4-х солістів, струн. оркестру, клавесина й органа (1996); концерт № 2 «Різдвяний» для скрипки (2001); для оркестру нар. інструментів – триптих «Карпатські акварелі» (1986); Струн. квартет (1976); для фортепіано – Соната (1975), Каприз (1995); для гітари соло – Соната (2004), Фантазія і фуга (2006); для скрипки і гітари – «В ритмах спомину» (2007); для скрипки з камер. оркестром – «Супергармонія в ритмах “Океану”» (2007); для 2-х флейт і фортепіано – Соната псалмів (1993); для флейти соло – «Urlicht-Irrlicht» (1998); для скрипки соло – «Блукаючий дух митця» (2009); для 2-х скрипок – «Wanderer und sein Schatten» (2010); пісні, обробки нар. пісень; музика до вистав.

Літ.: Колесник М. Львівські прем’єри (про кантату-симфонію В. Камінського «Україна. Хресна дорога») // Музика. 1993. № 6; Кияновська Л. Обрії творчости Віктора Камінського // УкрС. 2001. Т. 19 (спецвип.); Її ж. Портрет сучасника в інтер’єрі постмодернізму // УМ. 2001. Вип. 30; Її ж. Релігійні теми і образи в творчості Віктора Камінського // Na pograniczu kultur. Przemyśl, 2002. Т. 2; Молчанова Т. Сходження // Дзвін. 2002. № 7; Мельник Л. Творчий портрет Віктора Камінського // Musica humana. 2005. Вип. 5.

Л. О. Мельник

Стаття оновлена: 2012