Камінчук Анатолій Семенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Камінчук Анатолій Семенович

КАМІНЧУ́К Анатолій Семенович (19. 02. 1939, Київ) – письменник, перекладач. Чл. НСПУ (1978). Літ. премії ім. Н. Забіли (1998), «Благовіст» (1999), ім. Лесі Українки (2000), ім. Д. Нитченка (2002), ім. В. Близнеця (2006), ім. В. Сосюри (2007). Закін. Київ. ун-т (1968). Учителював на Житомирщині, перебував на журналіст. і видавн. роботі; 1986–2012 – зав. відділу прози і заст. гол. ред. ж. «Київ». Дебютував 1965 добіркою віршів у ж. «Дніпро». Більшість поет. книг присвяч. дітям. Лірика зб. «Свічадо» (1969), «Кленовий поріг» (1973), «Рілля» (1979), «Червона клечінь» (1986), «Хліб-сіль» (1988; усі – Київ) близька до народнопісен. джерел, багатоманітна за жанрами і формами. У зб. оповідань та етюдів «Білий сніг кульбаб» (1985) опоетизував Полісся. У його перекл. укр. мовою вийшла поема «Мама і нейтронна бомба» Є. Євтушенка (К., 1990). Окремі твори К. перекладено рос., білорус., молд., азерб., польс. мовами.

Тв.: Ластівки. 1972; Равлик-Павлик. 1974; Дятликова школа. 1977; Трамвайчик. 1979; Веселе полювання. 1982; Льодохід. 1985; Прапорець. 1986; Дятлик школу відкриває. 1989; Хочу азбуку вивчати. 1991; Зоопарк: Вірші для дітей. 2009 (усі – Київ).

Літ.: Фольварочний В. Струмені непідробної щирості // Рад. Житомирщина. 1968, 17 серп.; Головко Д. Над річкою Бережанкою // Друг читача. 1986, 14 серп.

В. Ф. Баранов

Стаття оновлена: 2012