Каміонський Оскар Ісайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Каміонський Оскар Ісайович

КАМІО́НСЬКИЙ Оскар Ісайович (18(30). 01. 1869, Київ – 15(28). 08. 1917, м. Ялта, нині АР Крим) – співак (баритон), педагог. Чоловік К. Брун-Каміонської. Закін. С.-Петербур. консерваторію (1891; кл. К. Еверарді, С. Габеля). Удосконалював вокал. майстерність у А. Ронці та Ч. Россі в Мілані (Італія). Виступав на опер. сценах Неаполя, Флоренції (обидва – Італія), Афін. Соліст опер. театрів Харкова (1893–94, 1898–99, 1913–14), Києва (1894–95, 1897, 1902–04, 1914), Ростова (нині Ростов-на-Дону, РФ, 1895–96), Тифліса (нині Тбілісі, 1896–98, 1899–1901), Одеси (1901, 1913), Катеринослава (нині Дніпропетровськ), С.-Петербурга, Москви та ін. 1904 – викл. Київ. школи М. Лесневич-Носової. Пройшовши чудову вокал. школу, К. майстерно володів невеликим за силою лірич. баритоном, який особливо красиво звучав у верх. регістрі. Гастролі в Монте-Карло, Японії, Великій Британії, Франції, Німеччині. Перший виконавець партій Грязного («Царева наречена» М. Римського-Корсакова) у Харкові, Гаріна («Каморра» Е. Еспозіто) в Одесі. Відомий також як популяризатор творчості укр. композиторів, зокрема М. Лисенка. 1904 на фірмі «Грамофон» (Київ) наспівав його романси «Безмежне поле» та «Минають дні». Мав також записи на ін. фірмах С.-Петербурга, Тифліса, Берліна, Варшави, Києва.

Партії: Демон (однойм. опера А. Рубінштейна), Єлецький, Мазепа («Пікова дама», «Мазепа» П. Чайковського), Фіґаро («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Валентин («Фауст» Ш. Ґуно), Ренато, Ріґолетто («Бал-маскарад», «Ріґолетто» Дж. Верді), Вольфрам («Тангейзер» Р. Ваґнера), Дон Жуан (однойм. опера В.-А. Моцарта), Невер («Гуґеноти» Дж. Мейєрбера), Скарпіа («Тоска» Дж. Пуччіні).

Літ.: Хроника театра и искусства (к 10-летию сценической деятельности О. Камионского) // Театр и искусство. 1904. № 6; Оскар Камионский. К., 1911; О. Камионский [Некролог] // Рампа и жизнь. 1917. № 33–34.

А. І. Муха

Стаття оновлена: 2012