Камков Борис Давидович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Камков Борис Давидович

КАМКО́В Борис Давидович (справж. – Кац; 03. 06. 1885, с. Кобильє Бессараб. губ., нині Флорешт. р-н, Молдова – 29. 08. 1938, Москва) – партійний діяч. Закін. Кишинів. г-зію. Як чл. партії есерів вів рев. агітацію у Кишиневі, Одесі, Миколаєві. 1904 заарешт., від 1905 – на засланні, звідки 1907 втік за кордон. На еміграції мешкав у Німеччині (1911 закін. Гайдельбер. ун-т), Франції, Італії, був ред. антивоєн. г. «Жизнь» (Париж), співзасн. Ком-ту допомоги рос. військовополоненим. Після Лютн. революції 1917 повернувся до Росії. Обраний чл. Петрогр. ради робітн. і солдат. депутатів (нині С.-Петербург), де очолив групу есерів (інтернаціоналістів) і став одним із лідерів лівого крила; згодом – чл., голова президії ЦК Партії лівих есерів (інтернаціоналістів). Виступив проти укладення Брест. мирного договору. В газетах і листівках теоретично обґрунтував необхідність низкою терорист. актів і повстань спровокувати продовження воєн. дій, критикував аграрну політику більшовиків, зокрема створення продовол. загонів і ком-тів бідноти. Актив. учасник антибільшов. виступу лівих есерів у липні 1918 в Москві, після придушення якого перейшов на нелегал. становище (рев. трибуналом при ВЦВК заочно засудж. до 3-х р. ув’язнення). Створював парт. осередки у Білорусі та Литві, був одним із лідерів Укр. партії лівих есерів. У січні 1920 заарешт. у Москві, однак у травні звільнений, у лютому 1921 заарешт. знову. Звернувся до більшов. кер-ва із проханням дозволити виїхати за кордон, однак отримав відмову. Від 1923 – на засланні у містах РФ, зокрема від 1933 – у Архангельську. У лютому 1937 заарешт., навесні 1938 виступав свідком у справі Правотроцькіст. антирад. блоку, в серпні того ж року засудж. до розстрілу.

Літ.: Фельштинский Ю. Г. Большевики и левые эсеры. Октябрь 1917 – июль 1918 // На пути к однопарт. диктатуре. Париж, 1985.

Р. В. Пилипчук

Стаття оновлена: 2012