Кам’янка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кам’янка

КА́М’ЯНКА (1929–44 – Кам’янка-Шевченківська) – місто Черкаської області, райцентр. Знаходиться на р. Тясмин (притока Дніпра), за 62 км від обл. центру. Пл. 15 км2. Насел. 15 109 осіб (2001, складає 89,5 % до 1989), переважно українці. Залізнична станція. Через К. проходить автошлях Київ–Донецьк. Засн. у серед. 17 ст. селянами-втікачами з Поділля, Київщини, Полтавщини. Назва міста пов’язана з кам’яними берегами Тясмина, на яких осіли перші поселенці. Вперше згадується у привілеї польс. короля Яна ІІ Казимира Ваза Б. Хмельницькому від 26 березня 1649. У часи козаччини К. входила до складу Чигирин. полку. Під час Визв. війни під проводом Б. Хмельницького кам’ян. селяни та козаки брали участь у битвах під Жовтими Водами, Корсунем та ін. За умовами Прут. трактату 1711 К. відійшла до Польщі, була центром ключа Черкас. староства. Від 1730 – у власності князів Любомирських. Від 1756 – м-ко. Після 2-го поділу Польщі 1793 – у межах кордонів Рос. імперії. Спочатку К. входила до Вознесен. намісництва, від 1797 – волос. центр Чигирин. пов. Київ. губ. К. тривалий час належала родині Давидових. 1820–25 – один із центрів декабрист. руху в Україні. Від 1822 діяла Кам’ян. управа Пд. т-ва, яку очолювали В. Давидов і князь С. Волконський. Восени 1823 тут відбулася нарада Пд. т-ва, в якій узяли участь П. Пестель, С. Муравйов-Апостол, М. Бестужев-Рюмін. 1820–22 у К. побував О. Пушкін, великий рос. поет написав на Кам’янщині кілька творів. 1865–93 сюди майже кожного року приїздив гостювати П. Чайковський до сестри Олександри, яка була дружиною Л. Давидова. Саме у К. і Вербівці (за 12 км від К.) композитор працював над операми «Мазепа», «Євгеній Онєгін», «Орлеанська діва», балетами «Лебедине озеро», «Спляча красуня», 2-ю симфонією, 2-м фортепіан. концертом, збірником п’єс «Пори року». Тут П. Чайковський збирав і вивчав укр. нар. пісні, мотиви яких використав у низці творів. У серед. 19 ст. у м-ку працювали цукр. і винокур. з-ди, сірник. ф-ка, 15 вітряків, 2 водяних млини. Водночас набували розвитку кустарні промисли. Значна частина жит. продовжувала займатися с. госп-вом. Пожвавленню екон. життя К. сприяло прокладення 1876 залізниці, якою вивозили зерно, цукор, худобу, свиней, лісоматеріали. 1862 у К. мешкало 4319, 1897 – 8808 осіб. На поч. 20 ст. у м-ку діяло 2 православні церкви, синагога, євр. молитов. будинок, уч-ще, 2 школи, лікарня, 5 постоялих дворів, 32 крамниці. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–62 та від 1966 – райцентр. Від 1932 – у складі Київ., від 1954 – Черкас. обл. Жит. зазнали сталін. репресій, потерпали від голодомору 1932–33. Від 5 серпня 1941 до 10 січня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Гітлерівці вбили 455 жит. К., понад 400 вивезли на примусові роботи до Німеччини. Від 1956 – місто. 1959 тут мешкало бл. 11,6 тис., 1979 – 16 тис., 1998 – 16,7 тис. осіб. Гол. підпр-ва: Кам’янський спирто-горілчаний комбінат, Кам’янський машинобудівний завод, Кам’ян. з-д продтоварів, Кам’ян. цукр. з-д, ТОВ «Руна». У К. – 3 заг.-осв. школи, екол.-екон. ліцей, 5 дитсадків; Будинок дит. та юнац. творчості, муз. школа, рай. Будинок культури, центр. рай. б-ка та б-ка для дітей; центр. рай. та дит. лікарні; ДЮСШ; станція юних техніків; відділ. 4-х банків. 1995 створ. Кам’янський державний історико-культурний заповідник, до складу якого входять музеї літ.-мемор. О. Пушкіна та П. Чайковського, історичний, картинна галерея. Виходять газети «Наше місто» та «Трудова слава». Аматор. художні колективи: хор «Яворина», жін. ансамбль «Тополя», вокал.-інструмент. ансамбль «Ліра», фольклор. ансамбль «Берегиня», духовий оркестр, хореогр. колектив «Самоцвіти», хор ветеранів війни і праці, камер. хор «Кам’янка», дит. вокал. студія «Ліра». Об’єкти природно-заповід. фонду: пам’ятка садово-парк. мист-ва нац. значення Кам’янський парк ім. Декабристів, пам’ятки природи місц. значення скеля Пушкіна, урочище Тростянка, Тясминський каньйон. 1997 у пн.-зх. частині міста досліджено поховання ямної культури (3 тис. до н. е.). Реліг. громади: УПЦ МП, євангел. християн-баптистів. Пам’ятки арх-ри: грот (кін. 18 ст.), т. зв. Зелений будиночок (флігель садиби Давидових; поч. 19 ст.), водяний млин (1825). Встановлено пам’ятники декабристам, О. Пушкіну (йому ж – погруддя), П. Чайковському, пам’ят. знак ліквідаторам аварії на ЧАЕС. Серед видат. уродженців – засл. художник УРСР П. Куценко; нар. арт. УРСР актор М. Задніпровський та актор, режисер В. Харченко, танцюрист, засл. арт. України В. Головченко; композитор Л. Любовський, театрознавець І. Волошин.

Літ.: Гудзенко К. Н. Трагічні голоси. Кам’янка, 1993; Вєтров О. «Жнива смерті» Кам’янщини 1932–33. Кам’янка, 2008; Шамрай О. Г., Таран Г. М., Бондаренко Л. О. та ін. Місто на скелястих берегах Тясмину. Чк., 2009.

Л. О. Бондаренко

Стаття оновлена: 2012