Кам’янка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кам’янка

КА́М’ЯНКА (до 1945 – Ташбунар) – село Ізмаїльського району Одеської області. Кам’ян. сільс. раді підпорядк. с. Новокам’янка. Знаходиться на р. Ташбунар (впадає в оз. Катлабуг), за 250 км від обл. центру, за 30 км від райцентру та за 5 км від залізнич. ст. Ташбунар. Пл. 3,73 км2. Насел. 3478 осіб (2001), переважно болгари. Тер. К. і її околиць була заселена з давніх часів, про що свідчать виявлені залишки поселень епохи пізньої бронзи (кін. 2 – поч. 1 тис. до н. е.), перших століть н. е., салтово-маяц. культури (7–8 ст.), а також 3-х поселень давньорус. часу. У 16–18 ст. у цій місцевості кочували ногайці. Тут була їхня стоянка Ташбунар (у перекл. з турец. – Кам’яна Криниця). Село виникло 1811, коли на цих землях з’явилися болгар. і ґаґауз. поселенці. Після закінчення рос.-турец. війни 1806–12 насел. поповнилося болгарами – вихідцями з Македонії. 1814 офіційно зареєстровано назву Ташбунар. Мешканці займалися вівчарством, скотарством, шовківництвом, вирощуванням винограду, кукурудзи, озимої пшениці, ячменю, капусти, помідорів, болгар. перцю, цибулі. Після поразки Рос. імперії в Крим. війні 1853–56 за Париз. мирним договором Ташбунар відійшов до Молдав. князівства. Від 1861 – у складі Румунії. На поч. 1860-х рр. частина жит. переселилася в Приазов’я, де заснувала села Преслав (1860) та Інзівка (1861; нині обидва – Примор. р-ну Запоріз. обл.). Після рос.-турец. війни 1877–78 Ташбунар повернено Рос. імперії. 1879 відкрито двокласну школу, 1880 – чол. і жін. уч-ща. 1918–40 та 1941–44 – знову в складі Румунії. 1852 мешкало 1211, 1880 – 988, на поч. 20 ст. – 1650, 1930 – 2415 (2333 болгари, 49 румунів, 17 росіян, 9 ґаґаузів, 1 грек), 1940 – 2968 осіб. Нині у К. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, муз. школа, 2 б-ки; Палац спорту; дільнична лікарня; відділ. ощадбанку; готель. Функціонують нар. танц. колективи «Колорит» і «Райдуга», вокал. чол. ансамбль «Приятелі», духовий оркестр. Реліг. громади: УПЦ МП (пам’ятка арх-ри – Свято-Успен. церква, 1841), адвентистів сьомого дня, євангел. християн-баптистів. Встановлено пам’ятник Невідомому солдату та погруддя М. Миндру (від 1958 очолював місц. колгосп, зробив знач. внесок у розвиток села).

С. Г. Найденська

Стаття оновлена: 2012