Кам’янське - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кам’янське

КА́М’ЯНСЬКЕ (до 1945 – Ак-Монай) – село Ленінського району Автономної Республіки Крим. Підпорядк. Семисот. сільс. раді. Знаходиться на узбережжі Азовського моря (тут починається коса Арабатська стрілка), на Зх. Керченського півострова, за 100 км від м. Керч, за 154 км від Сімферополя та за 44 км від райцентру. Пл. 1,24 км2. Насел. 317 осіб (2001), проживають росіяни, українці, крим. татари. Побл. сучас. села за 2 км на Пн. Зх. на Арабат. стрілці між Арабатською затокою та оз. Сиваш у 2-й пол. 15 ст. була збудована татар.-турец. фортеця (єдина на Азов. узбережжі Криму). На думку дослідників, фортецю Арабат (від араб. «рабат» – «військ. пост») зведено на місці давнішої Боспор. фортеці (5–4 ст. до н. е.). Вона згадується у книгах франц. військ. інж. Ґ. де Боплана (1651) та турец. мандрівника Е. Челебі (1665). Її осн. призначення – контроль шляху з Генічеська (нині місто Херсон. обл.) у Крим. Оскільки зазнавала частих нападів, зокрема 1668 козаків на чолі з кошовим Іваном Рогом (Жданом), 1739 – на чолі з полковником Онисимом Білим (спільно з рос. військом), неодноразово перебудовувалася. У плані фортеця – неправил. багатокутник з потуж., 3-метр. товщини, оборонними стінами, 2-ма воротами (Гол. і Морські), 5-ма бастіонами та глибоким ровом. У її комплекс входили також земляний вал, зроблений за 1 км на Пн. кам’яний пересип з палями, вбиті в ґрунт упоперек коси – від Азов. моря до Сиваша – дальні батареї, оточені земляними та кам’яними валами на підступах з керчен. і генічес. боків. Існував лаз із фортеці, який виходив у морі. Турец. бойові плавці за допомогою нього могли зненацька атакувати кораблі. Побл. фортеч. стін з пд.-зх. боку був невеликий форштадт. Усередині розміщувалися порох. погреби, мечеть. Після приєднання Криму до Рос. імперії у фортеці перебував рос. гарнізон. Згодом її оновили й облицювали. Під час Крим. війни 1853–56 гарнізон укріплення, що складався з 2-х батальйонів, озброєний 17-ма гарматами, перешкоджав висадці десантів і ускладнював плавання ворожих суден. Після її закінчення гарнізон виведено. Донині збереглося декілька бастіонів і мури. Від остан. чв. 18 ст. до поч. 1940-х рр. у околицях Ак-Монаю для буд-ва довколиш. сіл видобували черепашник (нині бл. 30-кілометр. т. зв. Акмонай. каменоломні, або катакомби – місце проведення змагань з підзем. орієнтування). Тривалий час для видовбування штолень та добування черепашник. матеріалу використовували працю каторжан. 1919 побл. села відбувалися бої Задніпров. дивізії з денікінцями, під час 2-ї світ. війни восени 1941, лютому та травні 1942 – рад. і нім. військ. У квітні 1944 Ак-Монай звільнили частини 2-ї гвардій. дивізії. 1926 мешкало 536 крим. татар, 123 росіяни, 22 українці, 3 латиши, 2 греки; 1939 – 1394, 1989 – 311 осіб. 1944 депортовано більшість крим. татар. Нині у К. функціонують фельдшер.-акушер. пункт, низка баз відпочинку. Неподалік К. – заг.-держ. значення ботан. Арабатський заказник.

М. А. Рак, І. М. Терещенко

Стаття оновлена: 2012