Кот Петро Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кот Петро Олексійович

КОТ Петро Олексійович (03. 02. 1933, с. Кулажинці, нині Бровар. р-ну Київ. обл. – 07. 10. 2003, м. Маріуполь Донец. обл.) – жи­во­писець. Засл. художник Украї­ни (1986). Чл. НСХУ (1982). Закін. Київ. худож. ін-т (1967; викл. В. Пу­зирков, О. Сиротенко, К. Тро­хи­менко, І. Штільман). Голова Ма­ріуп. орг-ції НСХУ (1986–2003). Учасник обл., всеукр., міжнар. мист. виставок від 1968. Персон. – у Жданові (нині Маріуполь, 1983, 2002), Донецьку (1985). У жанрі портрета розкрив тему людини праці. Реаліст. засади малярства постають у його пей­зажах у поєднанні з одухотворенням природи, що надає полотнам яскравого нац. звучання. Використовував прийом кон­трасту в тонал., площин. і предметно-просторовому вирішеннях твору. Окремі роботи зберігаю­ться у Бердян. (Запоріз. обл.) ХМ, Маріуп. крає­знав. музеї, Фео­до­сій. картин. галереї (АР Крим).

Тв.: «Літо» (1969), «Вікові верби», «Мої односельці» (обидва – 1972), «Т. Заєць» (1973), «Останні промені сонця» (1974), «Левада», «Ранок», «У роки вій­ни. Жорна», «Лісник А. Лепеха» (усі – 1975), «Ав­топортрет» (1976), «Дмитро Махтейович», «Після дощу» (обидва – 1977), «Азовські урвища» (1978), «Низівка», «Дубки», «Сім’я» (усі – 1979), «О. Терентьєв – колишній комісар, в’язень концтаборів», «Герой Радянського Союзу Г. Литвиненко» (обидва – 1980), «Герой Радянського Союзу пілот-штур­мовик С. Жоров» (1981), «І. Самохліб» (1982), «О. Величко» (1983), «Генерал Д. Мачнєв» (1985), «О. Морозов» (1986), «П. Храмов» (1987), «Колодязь із жу­рав­лем» (1993), «Прибирають город» (1994), «Річка Басанка», «Вечоріє», «С. Бу­ров» (усі – 1995), «Пучок калини» (1996), «Краєзнавець В. Павлій» (1997), «Левада з вільхою» (1998), «Да­ринка» (2000), «Хата діда Ремеза» (2001).

Літ.: В’ячеславова О. Рух. Спокій. Зосередженість // ОМ. 2004. № 1.

О. М. В’ячеславова

Статтю оновлено: 2014