Катастрофа - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Катастрофа

КАТАСТРО́ФА (від грец. ϰαταστροφή – переворот, кінець, загибель) – несподіване лихо; подія, яка спричиняє людські жертви, руйнування або знищення різних об’єктів і матеріальних цінностей, масштабне погіршення стану довкілля та інші трагічні наслідки. За причиною виникнення К. поділяють на природні (стихійні) і техногенні, за масштабами – на глобал., нац., регіон., локал. (місцеві) й об’єктові. Крім того, соц.-екон. негаразди в житті сусп-ва, пов’яз. зі зміною держ. ладу, можуть зумовити соц. (гуманітарні) К. Для ліквідації наслідків К. створюють спец. рятув. служби. Якщо масштаби К. надзвичайно великі, а її наслідки тяжкі, країні, яка постраждала, ін. держави можуть надавати допомогу (добровольці-рятувальники, лікарі, грош. допомога, медикаменти, предмети першої необхідності тощо).

Р. В. Пилипчук, Н. М. Фещенко

Катастрофа екологічна (К. е.) – надзвичайна кризова екологічна ситуація локального, регіонального або глобального масштабу, що становить значну неочікувану загрозу для суспільства. К. е. призводять до повного порушення екол. рівноваги в екосистемах, масової загибелі організмів, мають несприятливі екол., екон. і соц. наслідки для регіонів. Ком-т ВООЗ із проблем сучас. сусп-ва визначає К. як явища природи або акції людини, які становлять загрозу для життя насел. такого ступ., що змушує його звернутися по допомогу ззовні. Залежно від причин виникнення К. е. поділяють на К. природні й антропогенні. Відповідно до номенклатури аварій і К., запропонованої ВООЗ, розрізняють такі їхні види: метеорол. (бурі, урагани, торнадо, циклони, буревії, морози, спека, посуха тощо), топол. (повені, сніг. обвали, зсуви та ін.), телуричні та тектонічні (землетруси, виверження вулканів), аварії (вихід з ладу тех. споруд – гребель, тунелів, будівель, шахт, пожежі, аварії кораблів, поїздів, отруєння води в системах водопостачання). У цьому переліку лише аварії є антропоген. К., решта – стихійне лихо, проте і стихійне лихо може спричинити аварію (такі К. е. називають комбінованими, напр., землетрус, що призводить до руйнування АЕС, селеві потоки, які пошкоджують дамбу накопичувача відходів). За швидкістю розвитку К. е. бувають повільні (зумовлені накопиченням в організмі людини ксенобіотиків унаслідок поступового, іноді прихованого, надходження їх у довкілля), швидкі (розвиваються протягом 6 год.), миттєві (людина гине за короткий проміжок часу – до 1 год.); за масштабами і кількістю загиблих – невеликі (спричиняють смерть не більше 3-х осіб) і великі. Розрізняють К. е. ненавмисні і навмисні. Прикладом останніх може бути екоцид. За проявом К. е. класифікують на явні й приховані, за причин. чинниками – на психо- і техногенні. У порушенні будь-якої технології завжди присутній елемент психоген. природи – незнання, недбалість, поспіх під час виготовлення деталей, приладів, відсутність коштів для створення очис. споруд, профілакт. сигналізацій, помилки в розрахунках, недотримання техніки безпеки.

Літ.: Маршалл В. Основные опасности химических производств. Москва, 1989; Зербино Д. Д. Антропогенные экологические катастрофы. К., 1991; Зербіно Д. Д., Гжегоцький М. Р. Екологічні катастрофи в світі та в Україні. Л., 2005.

Д. Д. Зербіно

Катастрофа природна (К. п.) – великомасштабна подія, спричинена проявом природних (геологічних, геоморфологічних, гідрологічних, метеорологічних, біологічних) процесів та явищ у довкіллі. К. п. є переважно результатом впливу на певну територію склад. комбінації ендо- та екзоген. процесів, що призводить до численних людських жертв, руйнування будівель, ін. матеріал. втрат. Напр., надмірна сейсмічна активність може спричинити такі явища, як цунамі, зсуви, селі й повені, а виверження вулканів – селі й пожежі, знищення лісів, посівів та поселень. На відміну від стихій. лих, К. п. здебільшого не мають раптового характеру, вони зароджуються протягом місяців (посухи, циклони) і навіть десятиріч (опустелювання, деградація ґрунтів). Тому місце, де може відбутися К. п., часто прогнозують, що дає змогу здійснити превентивні заходи, зокрема евакуацію насел., укріплення будівель, збереження матеріал. цінностей. Серед прикладів К. п. – потуж. землетрус у Туреччині (1999), цунамі в Індонезії (2004), ураган «Катріна» у США (2005; збитки становили 81,5 млрд дол. США). Найбільше вулканічне виверження за останні десятиліття сталося 1991 на г. Пінатубо у Філіппінах, воно вплинуло на клімат у всьому світі. За даними Центру дослідж. стихій. лих, кількість К. п. збільшується: 1973–82 у світі їх зафіксовано 1,5 тис., 1983–92 – 3,5 тис., 1993–2002 – 6 тис. Це пов’язують із процесами геодинаміч. розвитку Землі, глобал. потеплінням та швидким зростанням кількості населення. У період 2001–10 1-е м. посіли метеорол. К. п. (45 %), 2-е м. – гідрол. (35 %), 3-є м. – геофіз. (12 %). Людство найбільше страждає від тропіч. штормів і повеней (по 32 %), землетрусів (12 %) і посух (10 %). На поч. 2010 спостерігалося чергове виникнення Ель-Ніньйо – феномену різкого підвищення т-ри поверхневого шару води Тихого океану на 5–9 °С на площі бл. 10 млн км2, у травні того ж року – Ля-Нінья – зниження т-ри поверхні води у тропіч. зоні Тихого океану до рівня, меншого від клімат. норми. Найменшу площу льодового покриву Арктики зафіксовано у вересні 2010 (4,6 млн км2, що на 2 млн км2 менше ніж довгострок. серед. показник). Найнебезпечнішою тенденцією розвитку К. п. вважають зниження ступ. захищеності від них людей і техносфери. Лише за останні 35 р. нараховано бл. 3,8 млн жертв і 4,4 млрд постраждалих від К. п. Найбільшого впливу небезпеч. природ. процесів і явищ зазнають Азія (38 %), Америка (26 %), на Африку та Європу припадає по 14 %, Океанію – 8 % їхньої заг. кількості. Щорічні матеріал. втрати від К. п. оцінюють у 100 млрд дол. США.

Літ.: Кукал З. Природные катастрофы. Москва, 1985; Крисаченко В. С. Природні катастрофи: легенди, гіпотези, факти. К., 1989; Дворжак Й. Земля, люди, катастрофи. К., 1999; Ионина Н., Кубеев М. Сто великих катастроф. Москва, 1999; Данилишин Б. М. Природно-техногенні катастрофи: проблеми економічного аналізу та управління. К., 2001; Гошовський С. В., Рудько Г. І., Преснер Б. М. Екологічна безпека техноприродних геосистем у зв’язку з катастрофічним розвитком геологічних процесів. К., 2002.

І. П. Ковальчук, Є. А. Іванов

Катастрофа техногенна (К. т.) – масштабна аварія на техногенному об’єкті, яка призводить до масової загибелі людей, іноді – до екол. К. Однією з особливостей К. т. є її випадковість, чим вона відрізняється від терактів. К. т. можуть спричинити паніку, транспорт. колапс, а також призвести до зростання або втрати авторитету влади. Їх класифікують на К. зумовлені недбалістю обслуговуючого персоналу, зовн. чинниками, непередбачуваними і небажаними наслідками штат. функціонування технол. систем; за об’єктом – на індустр. (вибухи, витік токсич. речовин на з-дах хім. та харч. пром-стей, аварії на АЕС тощо) та транспортні (авіакатастрофи, дорож.-транспортні пригоди, аварії кораблів та ін.). За місцем виникнення розрізняють аварії на АЕС з руйнуванням вироб. споруд і радіоактив. забрудненням території; на ядер. установках інж.-дослід. центрів із радіоактив. забрудненням території; на хімічно небезпеч. об’єктах із викидом у довкілля сильнодіючих отруй. речовин; у н.-д. установах або на підпр-вах, які займаються розробленням, вироб-вом, зберіганням і транспортуванням бактеріал. засобів і препаратів з викидом їх у довкілля; авіакатастрофи, наслідками яких є значні жертви; зіткнення або сходження з рейок поїздів, що призводить до руйнування залізнич. шляхів, будівель у насел. пунктах, масової загибелі людей; аварії на водних комунікаціях, у результаті яких отруйні речовини потрапляють в акваторії портів, прибереж. територій, внутр. водойм; аварії на очис. спорудах, трубопроводах, в енергосистемах; гідродинам. аварії, прориви дамб; пожежі, які виникають унаслідок вибухів на пожежонебезпеч. об’єктах. Серед наймасштабніших К. т. – Бхопал. К. (Індія, 1984; найбільша в історії людства за кількістю жертв), Катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції, Куренівська катастрофа, аварії на АЕС «Фукусіма-1» (Японія, 2011), «Трі-Майл-Айленд» (м. Міддлтаун, шт. Пенсильванія, США, 1979), Саяно-Шушен. ГЕС (2009), вибух нафт. платформи у Мексикан. затоці побл. шт. Луїзіана (США, 2010), Киштим. аварія (Челябін. обл., РФ, 1957), авіакатастрофа у м. Смоленськ (РФ, 2010), аварія на газопроводі в Москві (2009), Скнилів, трагедія побл. Львова (2002), сходження з рейок товар. потяга у Буському р-ні Львів. обл. (2007). У місцях К. т. оголошують надзвич. стан, проводять аварійно-рятув. роботи, потерпілим надають необхідну допомогу, а також реалізують комплекс заходів з ліквідації наслідків. Відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (1991) окремі території можуть бути оголошені зонами екол. К. Це території, де внаслідок діяльності людини чи руйнів. впливу стихій. сил природи виникли стійкі або незворотні негативні зміни у природ. середовищі, що призвело до неможливості проживання на них населення і ведення госп. діяльності. К. т. є переважно наслідком недотримання правил експлуатації об’єктів, тому за дії (або бездіяльність), які стали причиною або сприяли К. (порушення правил безпеки на вибухонебезпеч. підпр-вах), передбачено юрид. відповідальність.

Р. В. Пилипчук, Н. М. Фещенко

Стаття оновлена: 2012