Катериниська церква
КАТЕРИ́НИНСЬКА ЦЕ́РКВА, собор святої великомучениці Катерини — памʼятка архітектури національного значення, кафедральний собор Чернігівської єпархії Української православної церкви Київського патріархату. Розташ. в істор. середмісті Чернігова побл. давнього дитинця, у перспективі Алеї Земляків і автомагістралі Київ–Чернігів. Є однією з гол. архіт. домінант міста та яскравим зразком камʼяної архітектури Лівобереж. України 17–18 ст. Споруджена на місці давнього храму періоду Київ. Русі у стилі укр. бароко Семеном і Яковом Лизогубами на честь героїзму козаків Черніг. полку, проявленого 1696 під час штурму турец. фортеці Азов під командуванням їхнього діда черніг. полковника, наказ. гетьмана Якова Кіндратовича (будівництво розпочато 1705, освячена 1715 архієпископом Чернігівський Антонієм Стаховським). Церква хрещата, девʼятидільна, пʼятибанна. Композиція центрична, побудована пірамідально. Основу К. ц. становить центр. найвища частина — четверик, до якого прилягають восьмигранні в плані обʼєми, що утворюють простор. хрест. Таким чином, вона нагадує деревʼяну укр. церкву, де в одне пластичне ціле поєднано 5 восьмериків, які завершуються банями. Має ошатний, стрункий і урочистий вигляд. Їй характерна всефасадність. Існують пн., сх. і пд. вхідні портали. Високі вікна обрамлені наличниками із півколонок і трикут. фронтончиків. Ліпний орнамент відсутній. Споруду зведено з червоної цегли на вапняному розчині, фасади отиньковані та побілені. Внутр. інтерʼєр К. ц. розкриває вертикальність композиції та пʼятиглавість споруди за допомогою перекриттів із заломами, великих арок, відсутності хорів і горизонтал. структур. Храм не зазнавав знач. змін. Двічі був зруйнований під час пожеж — 1837 і 1941. У 1837 до К. ц. із Зх. прибудовано теплу Покров. церкву, 1908 — дзвіницю (обидві розібрано під час реставрації 1951). Спочатку всередині було установлено різьблений триярус. іконостас із гербом Лизогубів, у 2-й пол. 19 ст. його замінено на новий одноярусний (використано цар. ворота від старого іконостаса; не збережено). Розписів у К. ц., очевидно, не існувало (відомостей про стінопис не виявлено). 1933 у церкві відбулося останнє богослужіння, після чого її було закрито. До 1941 у приміщенні К. ц. зберігали документи обл. архіву. Від 1962 — у складі Нац. архіт.-істор. заповідника «Чернігів Стародавній». 1979–2006 у ній діяв Народного декоративного мистецтва Чернігівщини Музей. У рад. період реставрац. роботи проводили 1947–55 і 1975–80. У 2003–05 відновлено мурування на фасадах, перекрито дах і позолочено завершення бань. 2008 у К. ц. відновлено богослужіння. Оскільки храм було передано УПЦ КП, то представники УПЦ МП на деякий час установили під його стінами намет — «похід. храм».
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Святині 