Катик Арон Ілліч - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Катик Арон Ілліч

КАТИ́К Арон Ілліч (справж. – Сарибан-Катик; 25. 04(07. 05). 1883, м. Євпаторія, нині АР Крим – 20. 05. 1942, Ленінград, нині С.-Петербург) – караїмський письменник, священик, громадський діяч. Навч. у І. Казаса. Закін. Олександрів. караїм. уч-ще (м. Євпаторія), Новорос. ун-т в Одесі (1911). Учителював. 1912–16 – ст. газзан у Феодосії. Від 1916 – інспектор і викл. заг. предметів Олександрів. уч-ща. Чл. Таврій. та Одес. караїм. духов. правління. Редагував ж. «Известия Таврического и Одесского караимского духовного правления» (1917–18). На поч. 1920-х рр. переїхав до Москви. 1922–28 – ст. газзан і вчитель караїм. початк. школи. Викладав рос. мову та літ-ру; працював коректором у вид-вах Т-ва колиш. політкаторжан і «Северная Азия». Брав активну участь у житті феодосій., євпаторій. та моск. караїм. громад. Від 1932 – у Ленінграді. Викл. математики, лат. мови юрид. ін-ту (від 1938); коректор у вид-вах «Молодая гвардия», «Художественная литература». Писав караїм. і рос. мовами. У ж. «Караимская жизнь» 1911 опубл. «Записки мидрашника» та оповідання «Учитель». Особливо популярним був жартів. вірш «Султан тота» («Тітонька Султана»). Видав «Песнь евпаторийского пирожника Кара-Мошу» (ж. «Караимская жизнь», 1912, кн. 8–9). У драмі «Кто прав?» (1912, згодом – перекл. караїм.) порушив проблему батьків та дітей. У п’єсі «Алышмаган башка калпак йарашмаз» («На незвичну голову шапка не лізе», 1913) висміяв людей, які прагнуть лише до зовн. європ. манер та одягу. Автор сатир.-гуморист. кн. «Записки жениха» (1913). У комедії «Яддес» (1918) використав караїм. прислів’я, приказки, пісні й танці (поставлено в Олександрів. караїм. уч-щі). Намаганням караїм. учителів впровадити нові європ. способи виховання присвячено п’єсу «Йаны йака эски тон» («Новий комір до старої шуби», 1918). Тяжкі наслідки нерівного шлюбу представлені у п’єсі «Меттанасыз» («Безприданниця», 1920). Проблемі шлюбу присвячено також комедії «Амма да кийув» («Ось так наречений», 1923), «Дынсызнын хакындан имансыз келыр» («Від безбожництва приходить невіра», 1924; обидві – Москва). У п’єсі «Ачлык» («Голод», 1923) зобразив голодне життя караїма-вчителя в Євпаторії. Трагедії молодого караїма, який вирішив взяти за дружину іновірку, присвячено п’єсу «Донме» («Відступник», 1921). П’єси «Поезд» (1926), «Бахчи-базырганы» («Торговець фруктами), «Санки-пролетар» («Лжепролетарій», 1927) – про торгашів під маскою пролетар. походження. Автор істор. нарису для юнацтва «Римский цирк» (О., 1909), числен. статей, промов, гуморист. віршів. У рукописах залишилися промова «Поэтические и философские произведения И. И. Казаса как отражение его светлой личности» (1917), повість «Муса Бурма». Видав «Краткий обзор моей литературной деятельности» // ж. «Бизым йол» – «Наш путь» (Сф., 1927).

Літ.: Арон Ильич Катык – выдающийся писатель и педагог // Вест. караим. общины: Сб. мат. Феодосия, 2004; Арон Ильич Катык (к 125-летию со дня рожд.) // Caraimica. 2008. № 7.

Н. В. Яблоновська

Стаття оновлена: 2012