КАТО́НІН Євген Іванович (24. 03(05. 04). 1889, Одеса — 27. 02. 1984, Київ) — архітектор, графік. Доктор архітектури (1945), професор (1937), дійс. чл. Академії будівництва і архітектури УРСР (1956). Заслужений архітектор УРСР (1975). Член СА УРСР (1933). Державні нагороди СРСР. Закін. Вище художнє училище при Всерос. АМ у Петро­граді (нині С.-Петербург, 1918; викл. Л. Бенуа). До 1948 жив і працював у Ленін­граді (нині С.-Петербург). Від­тоді — у Київ. худож. ін­ституті (зав. навч.-твор. майстерні архіт. проектува­н­ня). Серед реаліз. проектів — генплан забудови Петро­града (1919–23), універмаг «Фрунзенський» (1934–38), житл. будинок Наркомату харчової промисловості СРСР на Моск. шосе (1938) у Ленін­граді, Будинок праці у м. Ростов-на-Дону (РФ, 1925), універмаг на площі Київ. вокзалу в Москві (1936), уряд. центр у Ташкенті (1946), станції метро «Київська-кільцева» в Москві (1953) та «Вокзальна» в Києві (1960), монументи «Героям-кіровцям» (1944), жертвам блокади та на пере­дньому краї оборони (обидва — 1946) у Ленін­граді. Прибічник за­стосува­н­ня у містобудуван­ні принципів класицизму. Графічні серії: «Па­вловськ» (1926–37), «Кавказ» (1926–47), «Загорськ» (1942–44), «Старий Самарканд» (1945), «Ленін­град» (1945–46), «Старовин­на Русь», «Риґа» (обидві — 1947), «Крим» (1949), «Із подорожі навколо Європи» (1958). Створив декорації до ви­став — «Горе з ро­зуму» О. Грибоєдова (1940–41) та «Цар Едіп» Софокла (1941) у Держ. театрі драми ім. О. Пушкіна в Ленін­граді. Персон. ви­ставка — у Києві (1969). Автор низки статей з питань синтезу образотвор. мистецтва та міського будівництва.