Катренко Олександр
КАТРЕ́НКО Олександер (справж. — Катрухін Олександр Михайлович; ін. псевд.: Кирпатий Олександро, Хомівченко Ол.; 14. 10. 1859, Харків. губ. — ?) — прозаїк. Навч. у Харків. гімназії. Працював у пошт.-телегр. конторі. Член Товариства тарасівців (1897). Перші його твори переважно істор. та етногр. характеру. Дебютував 1884 у ж. «Киевская старина». Друкувався у ж. «Зоря», «Дзвінок» та ін. До поч. 1900-х рр. співпрацював із О. Маковеєм, О. Кониським; листувався з І. Франком, Б. Грінченком, О. Лукичем. Автор оповідань «До лиха та ще лихо» (1889), «Як чоловік собі науку здобував» (1892), «Закон смерті» (1899), «Завірюха» (1900), «Із записок народолюбця» (1902). І. Франко згадував про К. як про послідовника Ф. Достоєвського: «Читаючи його оповідання, ми переживаємо ті тяжкі моменти утиску, безнадійності, руйнування людських сил і людських надій, які в ту пору переживала вся Росія». Для твор. манери К. характерні поєднання ліризму з психологізмом. Зображував переважно побут.-психол. образи з життя пореформен. села й дрібномаєт. панства, моделюючи дійсність крізь призму настроїв персонажів, торкаючись морал.-етич., філос. проблем. Деякі оповідання К. вміщено у зб. «Українська новелістика кінця ХІХ — початку ХХ ст.» (К., 1989).
Додаткові відомості
- Основні твори
- Чумацьке лыхо. Х., 1890; Дохторъ. Х., 1890; На панському обиди. Х., 1890; Омелько Цуциня. Л., 1899; Оповідання Олександра Катренка. Л., 1900; Пан Природа і иньші нариси. Л., 1901; Лыхо з розуму не тлумыть, а бурхає. Х., 1902; Біля золота // ЛНВ. 1904. Т. 28; Неповний ценз // Там само. 1918. Т. 69; Лісовий дід // Дзвін. 1990. № 1.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
