Кафарова-Розова Вероніка Станіславівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кафарова-Розова Вероніка Станіславівна

КАФА́РОВА-РО́ЗОВА Вероніка Станіславівна (13. 01. 1953, Дніпропетровськ) – композитор, диригент, педагог. Обл. премія ім. Г. Петровського (1986). Чл. НСКУ (1984). Закін. Харків. ін-т мист-в (1978; кл. В. Борисова). Працювала викл., зав. відділу теорії музики Дніпроп. муз. школи № 19 (1978–2001). Водночас 1980–86 – диригент Дніпроп. об’єдн. муз. ансамблів. Від 2003 – худож. кер. та концертмейстер хору ім. Дж. Россіні м. Ріміні (Італія). У творах К.-Р. представлена лірика споглядальна (образи природи) і витончено-суб’єктивна (з елементами філософічності, самозаглиблення). Провідна тема творчості – гармонія людини і природи, крихкий і цілісний внутр. світ жінки-творця.

Тв.: вокал.-симф. – кантата «Крізь алмазну сітку» (сл. М. Волошина, 1993); для симф. оркестру – «Молодіжна увертюра» (1981), Концертино (1986); дит. сюїта «Давайте приятелювати» (1982); для фортепіано з оркестром – Концерт-триптих (1978); для англ. ріжка з оркестром – 3 п’єси (1993); для флейти з камер. оркестром – Концерт-поема (1991); для гобоя, фортепіано та струн. оркестру – «Присвята» (1997); для дерев’яних духових інструментів – Квінтет (1996); для скрипки – 2 сонати (1992, 1993); для кларнета – Соната (1995); для флейти – «Lunaria» (1996); для гобоя – «Веснянкові награвання» (1996); п’єси для флейти, кларнета та фортепіано; вокал. цикл «Промені крізь долоні» (сл. Л. Кудрявської, 1979), а також на сл. М. Луконіна, Ф. Тютчева, Г. Світличної; хори на сл. Л. Костенко; пісні, обробки нар. пісень.

Літ.: Польська І. Проти стильової уніфікації // КіЖ. 1979, 16 верес.; Щитова С. Камерно-інструментальна творчість дніпропетровців // Муз-во Дніпропетровщини. Дн., 2002. Вип. 2.

С. А. Щитова

Стаття оновлена: 2012