КАХО́ВСЬКИЙ ІСТОРИ́ЧНИЙ МУЗЕ́Й Роз­таш. у м. Каховка (Херсон. обл.). Засн. 1940 як музей історії Кахов. плацдарму. Спочатку налічував 146 од. зберіга­н­ня. 1941 еваку­йований у м. Астрахань (РФ), 1957 від­новлений з сучас. на­звою. Від­тоді його очолював В. Лебедєв, 1974–91 — О. Шульженко, від 1991 — С. Сидьолкіна. Від 1965 — філія Херсон. обл. крає­знав. музею. Нині у фондах — бл. 15 тис. екс­понатів. Роз­діли: «Край у давні часи», «Запорозька доба», «Заселе­н­ня та економічний роз­виток краю у 1-й пол. 19 ст.», «Етно­графія та побут українського села 2-ї пол. 19 ст.», «Каховка початку 20 ст.». Тут зберігаються антропоморфні стели ямної культури (3 тис. до н. е., зна­йдені побл. сіл Любимівка та Осокорівка), навершя булави катакомб. культури (2 тис. до н. е., с. Архангельська Слобода), давньогрец. амфори з пізньоскіф. Любимів. городища (3–2 тис. до н. е.), скіф. ритуал. навершя (5 ст. до н. е., с. Догмарівка), золота сармат. сережка (3–1 ст. до н. е., с. Мала Каховка), половец. камʼяні баби (11–12 ст., Каховка), ран­ньосередньовічні люстри; холодна та вогнепал. турец. зброя кін. 18 — 19 ст. — палаші, ятагани, шаблі, пістолі, рушниці (зокрема й автор. робота зброяра А. Мемета — кремін­на рушниця, прикрашена слоновою кісткою та бірюзою), шаблі періоду воєн. дій 1918–20 та 2-ї світової війни, шабля остан. бухар. еміра Сеїд-Алім-Хана (дамас. криця, срібло, золоче­н­ня), вогнепал. і холодна зброя, боє­припаси, спорядже­н­ня та обмундирува­н­ня від рядового до маршал. складу періоду 2-ї світової війни, маршал. форма С. Будьон­ного зразка 1935; колекція монет від антич. часів до сьогоде­н­ня, дорев. медалі, ордени пере­довиків с.-г. виробництва Каховщини 1920–30-х рр., від­знаки та медалі нацист. Німеч­чини, нагороди Героїв Рад. Союзу Я. Бабенка та Т. Пирогова. Писемні джерела складають бл. 8 тис. од. Вони хронологічно охоплюють період від 1695, висвітлюють історію, громад.-політ. і культурне життя краю. Є значна кількість фото­графій промисловців і під­приємців м-ка, робітників кахов. під­приємств, вулиць і будівель 19 — поч. 20 ст., Латиської, 15-ї, 51-ї, 52-ї стрілец. дивізій, 1-ї Кін­ної армії, які брали участь в боях на Кахов. плацдармі. Культурно-побут. комплекс пред­ставлений укр. сорочками, корсетами, голов. уборами (очіпки, брилі, хустки), рушниками пд. і центр. регіонів України, домаш. посудом (глечики, макітри, ночви, ковганки, казани), с.-г., прядил. і ткац. знаря­д­дями. Музейні працівники збирають спогади очевидців голодомору 1932–33, учасників 2-ї світової війни, воєн. дій в Афгані­стані. Окремі екс­позиції присвячені засн. і власникам Каховки 1791–1879 Овсянико-Куликовським, власникам Каховки 1879–99 Панкеєвим, земле­власникам у Дні­пров. пов. Фальц-Фейнам, видат. уродженцям. Низку дослідж. спів­робітників музею на­друковано у зб. наук. пр. Херсон., Одес., Дні­проп., Рівнен., Житомир., Львів. обл. музеїв. Серед ви­ставок — «Фальц-Фейни: минуле та думи» (1999; від­кривав барон Е. Фальц-Фейн з Ліхтенштейну), «До 140-річчя освіти Каховщини» (2001), «З афганського фотоальбому» (2009), «Раритети Великої Вітчизняної» (до 65-річчя Пере­моги), «На межі тисячоліть» (1999), «Барви рідного краю» (2007; обидві — художні), «Індія. Гімалаї: по місцях екс­педиції Рерихів» (1999), «Квіти і гори Криму» (2000; Б. Шуліко), «Вулицями старої Каховки» (2006), «Поезія жит­тєвих вражень» (2010; усі — фотороботи), «Барви України» (2002; фотомайстрів Харкова, Полтави, Херсона, Каховки), «Традиції та сучасність» (2003), «Все, що на серце лягло» (2007), «Новорічна феєрія» (2008; усі — декор.-ужитк. мистецтва), «Чужих дітей не буває» (2008). Тут проводять крає­знавчі учнів. конф. (від 1990).