КАЦИ́Р Єфраїм (справжнє — Качальський; 16. 05. 1916, Київ — 30. 05. 2009, м. Реховот, Ізраїль) — 4-й президент Ізраїлю (1973–1978 роки), біо­фізик. 1922 (за іншими даними — 1925) разом із батьками пере­їхав до Єрусалима. З 16-ти років брав участь у боротьбі за створе­н­ня єврейської держави, командував ротою в єврейських військових формува­н­нях. Від 1932 на­вчався у Єрусалимському університеті (1937 здобув ступінь магістра, 1941 — доктора). Спів­засновник НДІ імені Х. Вейцмана, де 1949–1973 очолював від­діл біо­фізики; водночас 1953–1961 — професор біо­фізики Єрусалимського університету. Наукові дослідже­н­ня: біо­хімія синтезу білків, прикладна біо­хімія ензимів. 1960 одним із перших синтезував нерозчин­ні ензими та за­пропонував їхнє практичне за­стосува­н­ня. 1972 за за­проше­н­ням Ґ. Меїр балотувався на посаду президента Ізраїлю, для чого змінив прі­звище на більш єврейське. За його президентства Ізраїль здобув пере­могу в т. зв. війні Судного дня 1973, нормалізував стосунки з Єгиптом. Значну увагу Кацир приділяв пере­селен­ню євреїв, зокрема пита­н­ням єврейської еміграції з СРСР у звʼязку із жорсткими еміграційними правилами та зовнішньополітичними факторами; під­вищен­ню соціального рівня різних груп ізраїльського су­спільства. Після припине­н­ня президентських повноважень повернувся до наукової роботи, очолював від­діл біо­технологій Тель-Авівського університету.