Кизя Лука Єгорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кизя Лука Єгорович

КИ́ЗЯ Лука Єгорович (08(21). 02. 1912, с. Жихове, нині Середино-Буд. р-ну Сум. обл. – 29. 12. 1974, Київ) – історик. Д-р істор. н. (1967; без захисту дис.). Учасник 2-ї світ. війни. Держ. та бойові нагороди СРСР. Закін. Черніг. учител. (1940) і Київ. пед. (1948) ін-ти. У 1941–43 – комісар з’єднання партизан. загонів і чл. штабу партизан. руху Рівнен. обл., секр. підпіл. Рівнен. обкому КП(б)У; 1944–51 – дир. респ. виставки «Партизани України в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників»; 1951–56 – голова правління Укр. т-ва культур. зв’язків із закордоном; 1956–59 – заст. міністра вищої освіти УРСР; 1959–61 і 1967–74 – ст. н. с. Ін-ту історії АН УРСР (Київ); 1961–64 – постій. представник УРСР при ООН; 1964–67 – заст. міністра вищої і серед. спец. освіти УРСР. Досліджував партизан. рух періоду 2-ї світ. війни.

Пр.: Народні месники. Л., 1960; Великое испытание дружбы советских народов. К., 1961; Основные вопросы партизанского движения на Украине в период Великой Отечественной войны (1941–1945). К., 1965; Ковпак. Москва, 1973 (співавт.).

Н. Ф. Васильєва

Стаття оновлена: 2012