Київпроект - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Київпроект

«КИЇВПРОЕ́КТ» – проектно-вишукувальний комплекс; головна установа Києва з проектування житлово-цивільного та комунального будівництва. Засн. 1937 як архіт.-проектна майстерня «Київміськпроект», яку очолив І. Медгауз. Для перевлаштування Києва у столичне місто до єдиного центру були залучені найкращі укр. архітектори, зокрема В. Риков, М. Холостенко, М. Шехонін. У ній розпочали свій твор. шлях А. Добровольський, Й. Каракіс, Н. Манучарова. 1944 для забезпечення планув. проектами післявоєн. масштаб. відбудов. робіт організовано Держ. архіт.-проектні майстерні під кер-вом В. Єлізарова. На той час у них працювало 68 осіб. Проектування відбудови Києва здійснювали О. Власов, В. Гопкало, А. Добровольський, О. Заваров, Л. Каток, В. Ладний, О. Малиновський, А. Милецький, М. Шило (1952–75 – дир.). Від 1951 – проект. ін-т із сучас. назвою. У цьому ж році в «К.» вже працювало 530 співробітників. У 1960-х рр. осн. напрямом роботи колективу Ін-ту стала забудова тер. Лівобережжя новими типовими серіями індустр. домобудування. Від 1977 – Гол. упр. проект. робіт з житл.-цивіл. і комунал. буд-ва «К.». Серед архітекторів «К.» у період індустр. буд-ва – Е. Більський, В. Гречина, Г. Добровольська, М. Дьомін, Ю. Кайлік, В. Коломієць, В. Колчинський, Г. Кульчицький, Ю. Паскевич, П. Петрушенко, В. Суворов, В. Суський, О. Уманець, Л. Філенко, В. Шарапов, І. Шпара; серед архітекторів нової генерації – Я. Віг, В. Дормідонтов, Г. Духовичний, В. Жежерін, В. Желтовський, О. Зибін, В. Ісак, О. Кліщук, О. Комаровський, М. Кульчинський, М. Левчук, Є. Лішанський, Ю. Мельничук, Н. Родічкіна, К. Черній, С. Юнаков. Від 1994 – ВАТ, від 2010 – ПАТ. Твор. колективом «К.» розроблено усі повоєнні генплани столиці, здійснено формування системи загальноміського центру, виконано низку проектів з реконструкції будинків і споруд, створення сучас. містобуд. ансамблів, об’єктів соц. сфери та житла. Тут запроектовано майже всю транспортну інж. інфраструктуру Києва, зокрема магістрал. вулиці, шляхопроводи, мости, естакади та тунелі, пішохідні переходи, підземні переходи з сучас. використанням підзем. простору, тролейбусні лінії, лінії швидкіс. трамваю, водогони та каналізац. колектори, насосні станції, очисні споруди, артезіан. свердловини, тепл. магістралі, котельні. Фахівці Ін-ту отримали 2 Сталін. премії (1950 – за розроблення технології, орг-цію масового виготовлення та впровадження в буд-во пустотілої буд. і архіт. кераміки; 1951 – за арх-ру житл. будинку на вул. Володимирська, № 69), 2 Держ. премії СРСР (1967 – за арх-ру Палацу піонерів і школярів; 1985 – за арх-ру площі Жовтн. революції), 5 премій РМ СРСР (1971 – за генплан Києва; 1976 – за проект інж. підготовки тер. житл. масиву Оболонь; 1981 – за проект і буд-во Моск. мосту через Дніпро; 1989 – 2: за генплан Києва та розроблення і впровадження комплекс. серії 176 великопанел. житл. будинків), Держ. премію України ім. Т. Шевченка (1984 – за проект і художнє оформлення Київ. філії Центр. музею В. Леніна), Держ. премію УРСР у галузі арх-ри (1991 – за арх-ру станції метрополітену «Золоті ворота»), 6 Держ. премій України у галузі арх-ри (1995 – за арх-ру комплексу споруд Ін-тів міжнар. відносин і журналістики Київ. ун-ту та гуртожитку готел. типу Укр. академії держ. упр. при Президентові України на вул. Мельникова, № 36; 1998 – за реконструкцію площі Л. Толстого; 2001 – за арх-ру житл. будинку на вул. Кудрявська, № 13–19; 2003 – 2: за реалізацію комплекс. програми гуманізації містобуд. середовища житл. масиву Оболонь та реконструкцію комплексу залізнич. ст. Київ-Пасажирський; 2004 – за генплан Києва до 2020). Нині у структурі «К.» – 10 дочір. підпр-в: «Ін-т “Київгео”», «Ін-т Генплану міста Києва», «Ін-т “Київдормістпроект”», «Ін-т “Київжитлопроект”», «Ін-т “Київінжпроект”», «Київметалпроект», «Ін-т “Київпроект-1”», «Ін-т “Київпроект-5”», «Ін-т “Київцивільпроект”», «Ін-т “Київтелекомелектропроект”». Осн. напрями діяльності: генплан розвитку Києва; житл. буд-во; цивіл. буд-во; відтворення духов. спадщини; надання привабливості столиці; життєзабезпеченість міста. Кількість співробітників (червень 2011) – 894 особи. Гол. архітекторами були В. Шарапов (перший, 1976–90), В. Чекмарьов (від 1990); гол. інж. – Ю. Матвієвський (1952–61), О. Печенов (1963–78), І. Онищенко (1978–81), І. Гордєєв (1981–91; у 1991–94 – дир., 1994–2003 – голова правління). «К.» також очолювали О. Осмер (1945–52), В. Коваль (1975–91), від 2011 голова правління – М. Білоус.

В. М. Дмитрушко

Стаття оновлена: 2012