КИ́ЇВСЬКЕ ВИ́ЩЕ ВІЙСЬКО́ВЕ АВІАЦІ́ЙНЕ ІНЖЕНЕ́РНЕ УЧИ́ЛИЩЕ — вищий військовий на­вчальний заклад. Засн. 1941 як Київ. школа авіац. механіків, від 1948 — військ. авіац.-тех. училище, від 1951 — вище інж. радіотех. училище ВПС Рад. Армії (деякий час водночас здійснювало під­готовку курсантів у Харкові), від 1956 — вище інж.-авіац. військ. училище ВПС, від 1973 — К. в. в. а. і. у. Осн. зав­да­н­ня: під­готовка висококваліфіков. військ. інж. широкого профілю, здійсне­н­ня військ.-наук. та н.-д. робіт для ВПС і реалізація їхніх результатів, на­да­н­ня допомоги військ. частинам й вищим та серед. військ. навч. закладам в освоєн­ні нової авіац. техніки. У його структурі діяли 4 факультети: електротех., електро­енергет., інж., авіац. озброє­н­ня. У різний час в Училищі працювали Двічі Герой Радянського Союзу А. Недбайло (1968–83 — за­ступник нач.), Герої Рад. Союзу О. Баленко, Г. Голиков, В. Іванов, Ф. Іотка, О. Карпов, О. Кондрат (1958–68 — за­ступник нач.), О. Корнєв, М. Лановенко. Серед випускників — Герої Рад. Союзу О. Кучеренко й В. Полупанов. Від 1992 — Київ. ін­ститут ВПС. 2000 Ін­ститут роз­формовано, його під­роз­діли й матер.-тех. базу пере­дано до складу факультету ВПС Нац. університету оборони України, військ. факультету Нац. авіац. університету, Наук. центру ВПС України, Держ. музею авіації (усі — Київ), Васильків. коледжу ВПС (Київ. обл.), Харків. ін­ституту ВПС (нині Харків. університет Повітр. Сил).