Київське вище військове інженерне училище зв’язку ім. М. Калініна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Київське вище військове інженерне училище зв’язку ім. М. Калініна

КИ́ЇВСЬКЕ ВИ́ЩЕ ВІЙСЬКО́ВЕ ІНЖЕНЕ́РНЕ УЧИ́ЛИЩЕ ЗВ’ЯЗКУ́ ім. М. Калініна – вищий військовий навчальний заклад. Засн. 1865 як Київ. піхотне інж. юнкер. уч-ще, від 1897 – військ. уч-ще, від 1914 – 1-е військ. уч-ще, від 1915 – Костянтинів. військ. уч-ще. 5 листопада 1917 особовий склад Уч-ща залишив Київ, 20 листопада того ж року за наказом ген. секр. військ. справ С. Петлюри на його тер. розгорнуто 1-у укр. військ. юнац. школу ім. гетьмана Б. Хмельницького. Після встановлення у Києві рад. влади сюди переведено Моск. інж. курси, які 1920 перейм. у 2-і Київ. інж. курси, від 1921 – 3-я військ.-інж. школа команд. складу, від 1924 – військ. школа зв’язку, від 1937 – військ. уч-ще зв’язку (1922–24 носило ім’я Д. Петровського, від 1926 – М. Калініна), від 1966 – вище військ. інж. уч-ще зв’язку. 1944 і 1968 нагородж. орденом Червоного Прапора. Серед випускників – Герої Рад. Союзу Г. Корнєєв, С. Проценко, П. Стрілець, А. Якушев, Герої Соц. Праці П. Бойко, А. Костіков, повний кавалер ордена Слави М. Литвиненко. 1992 на базі Уч-ща та Київ. вищого інж. радіотех. уч-ща ППО створ. Київ. військ. ін-т упр. і зв’язку, ліквідований 1999. На його базі 2001 організований Військ. ін-т телекомунікацій та інформатизації Нац. тех. ун-ту України «Київ. політех. ін-т». 1995 на Алеї Слави встановлено стелу випускникам, які загинули під час 2-ї світ. війни; 2008 на приміщенні Ін-ту – мемор. дошку курсантам, які загинули у бою під Крутами.

С. П. Корінний

Стаття оновлена: 2012