Київський вік і регіоярус

КИ́ЇВСЬКИЙ ВІК І РЕГІОЯ́РУС (від назви Києва) — вік палеогенового періоду та від­клади, що утворилися в той час. У ранзі «ярусу» Київ. регіо­ярус (К. р.) ви­окремив 1893 М. Соколов, включивши до складу нового стратону глину та карбонатні від­клади — спондил. глину і піски з фосфорит. конкреціями у її пі­дошві (т. зв. апатит. піски). Київ. ярус спів­ставлявся з верх. частиною бартон. ярусу та датувався пі­знім еоценом. У якості стратотип. роз­різу був обраний карʼєр цегел. заводу Суботиної в Києві. Такий склад і обсяг ярусу без сут­тєвих змін зберігався декілька десятиріч, хоча результати геол. дослідж. вказували на можливість заміще­н­ня по про­стяган­ню карбонат. від­кладів без­карбонатними. Лише у схемі 1963 обсяг київ. від­кладів вже у ранзі «світи» за­знав сут­тєвих змін — до карбонат. спондил. глини, яка склала нижньокиїв. під­світу, була до­дана товща без­карбонат. глин, глинистих алевритів, опоко- та трепелоподіб. порід — верх­ньокиїв. під­світа. Крім того, у цій схемі від­ображено факт часткового або повного заміще­н­ня по про­стяган­ню карбонат. від­кладів київ. світи без­карбонатними у роз­різах УЩ і окраїн Донбасу. Згодом для від­кладів нижньокиїв. під­світи від­новлено статус «світи», а верх­ньокиїв. під­світа у ранзі «світи» отримала назву «обухівська». У стратигр. схемі 1987 київ. світа, як і всі ін. світи палеогену Пн. України, отримала статус «горизонту», в Стратигр. кодексі України 1997 наведена у якості регіо­ярусу. Неостратотип К. р. — карʼєр цегел. заводу у с. Халепʼя Обухів. р-ну Київ. обл., страторегіон — Київ. Придні­провʼя. К. р. спів­ставляється з бартонським і верх. частиною лютетського ярусів Між­нар. стратигр. шкали, київ. вік охоплює часовий інтервал 45,3–37,2 млн р. Київ. від­клади поширені тільки у межах Пн. України, зокрема у Дні­пров.-Донец. западині, на яку припадає най­глибоководніша зона Київ. мор. бас., а також на прилеглих до неї частинах УЩ, на Воронез. антеклізі та на окраїнах Донец. складчастої споруди, де проходили берег. смуги мор. бас. і формувалися мілководні та прибережні від­клади. Роз­різи глибоковод. зони мор. бас. найповніші та від­повід­ають сучас. ро­зумін­ню стратотип. складу К. р., який поділяють на нижню (фосфорит. піски, потуж. яких складає 3,0–5,0 м), середню (товща мергелів і карбонат. глин потуж. до 25–35 м) та верх­ню (товща без­карбонат. глин і глинистих алевритів потуж. до 15–20 м) частини. При пере­ході від глибоковод. до мілковод. частин Київ. мор. бас. повністю зберігається склад роз­різу — фосфорит. піски, мергелі та без­карбонатні глини, однак зменшується його потужність, яка за­звичай не пере­вищує 30 м. У мілковод. зонах на УЩ, Воронез. антеклізі й окраїнах Донбасу найчастіше формувалися повністю без­карбонатні від­клади — глини, алеврити, опокоподібні пісковики, алевроліти, потуж. яких 10–15 м. К. р. добре охарактеризований палеонтологічно, у фаціально різноманіт. від­кладах встановлені молюски, форамініфери, нанопланктон, диноцисти, радіолярії, брахіоподи, губки тощо. Див. також Кайнозойська ера і група та Палеогеновий період і палеогенова система.

Завантажити статтю