Київський вік і регіоярус - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Київський вік і регіоярус

КИ́ЇВСЬКИЙ ВІК І РЕГІОЯ́РУС (від назви Києва) – вік палеогенового періоду та відклади, що утворилися в той час. У ранзі «ярусу» Київ. регіоярус (К. р.) виокремив 1893 М. Соколов, включивши до складу нового стратону глину та карбонатні відклади – спондил. глину і піски з фосфорит. конкреціями у її підошві (т. зв. апатит. піски). Київ. ярус співставлявся з верх. частиною бартон. ярусу та датувався пізнім еоценом. У якості стратотип. розрізу був обраний кар’єр цегел. з-ду Суботиної в Києві. Такий склад і обсяг ярусу без суттєвих змін зберігався декілька десятиріч, хоча результати геол. дослідж. вказували на можливість заміщення по простяганню карбонат. відкладів безкарбонатними. Лише у схемі 1963 обсяг київ. відкладів вже у ранзі «світи» зазнав суттєвих змін – до карбонат. спондил. глини, яка склала нижньокиїв. підсвіту, була додана товща безкарбонат. глин, глинистих алевритів, опоко- та трепелоподіб. порід – верхньокиїв. підсвіта. Крім того, у цій схемі відображено факт часткового або повного заміщення по простяганню карбонат. відкладів київ. світи безкарбонатними у розрізах УЩ і окраїн Донбасу. Згодом для відкладів нижньокиїв. підсвіти відновлено статус «світи», а верхньокиїв. підсвіта у ранзі «світи» отримала назву «обухівська». У стратигр. схемі 1987 київ. світа, як і всі ін. світи палеогену Пн. України, отримала статус «горизонту», в Стратигр. кодексі України 1997 наведена у якості регіоярусу. Неостратотип К. р. – кар’єр цегел. з-ду у с. Халеп’я Обухів. р-ну Київ. обл., страторегіон – Київ. Придніпров’я. К. р. співставляється з бартонським і верх. частиною лютетського ярусів Міжнар. стратигр. шкали, київ. вік охоплює часовий інтервал 45,3–37,2 млн р. Київ. відклади поширені тільки у межах Пн. України, зокрема у Дніпров.-Донец. западині, на яку припадає найглибоководніша зона Київ. мор. бас., а також на прилеглих до неї частинах УЩ, на Воронез. антеклізі та на окраїнах Донец. складчастої споруди, де проходили берег. смуги мор. бас. і формувалися мілководні та прибережні відклади. Розрізи глибоковод. зони мор. бас. найповніші та відповідають сучас. розумінню стратотип. складу К. р., який поділяють на нижню (фосфорит. піски, потуж. яких складає 3,0–5,0 м), середню (товща мергелів і карбонат. глин потуж. до 25–35 м) та верхню (товща безкарбонат. глин і глинистих алевритів потуж. до 15–20 м) частини. При переході від глибоковод. до мілковод. частин Київ. мор. бас. повністю зберігається склад розрізу – фосфорит. піски, мергелі та безкарбонатні глини, однак зменшується його потужність, яка зазвичай не перевищує 30 м. У мілковод. зонах на УЩ, Воронез. антеклізі й окраїнах Донбасу найчастіше формувалися повністю безкарбонатні відклади – глини, алеврити, опокоподібні пісковики, алевроліти, потуж. яких 10–15 м. К. р. добре охарактеризований палеонтологічно, у фаціально різноманіт. відкладах встановлені молюски, форамініфери, нанопланктон, диноцисти, радіолярії, брахіоподи, губки тощо. Див. також Кайнозойська ера і група та Палеогеновий період і палеогенова система.

Літ.: Соколов Н. А. Нижнетретичные отложения Южной России // Тр. Геол. ком-та. 1893. Т. 9, № 2; Зосимович В. Ю., Клюшников М. М., Носовський М. Ф. Про схему стратиграфічного розчленування палеогенових відкладів платформної частини УРСР // ГЖ. 1963. Т. 23, вип. 6; Зосимович В. Ю., Зернецький Б. Ф., Андреєва-Григорович А. С. та ін. Регіояруси палеогену платформної України // Зб. наук. пр. Ін-ту геол. наук НАНУ. К., 2005.

В. Ю. Зосимович

Стаття оновлена: 2012