Кацман Євген Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кацман Євген Олександрович

КА́ЦМАН Євген Олександрович (26. 06(08. 07). 1890, Харків – 31. 07. 1976, Москва) – живописець, графік. Чл.-кор. АМ СРСР (1947). Нар. художник РСФРР (1969). Навч. у Саратов. Боголюбов. рисув. уч-щі (1902–05; викл. В. Коновалов; виключ. за участь у страйку), рисув. школі Т-ва заохочення мист-в у С.-Петербурзі (1906–07; викл. М. Реріх, О. Щусєв; виключ. за приналежність до марксист. гуртка), приватно в Я. Ґольдблата, закін. Моск. уч-ще живопису, скульптури та арх-ри (1916; викл. К. Коровін, С. Малютін). Учасник худож. виставок від 1908. Персон. – у Москві (1935, 1947, 1950). Співзасн. (1922) і ген. секр. Асоц. художників рев. Росії. Автор кн. «Записки художника» (Москва, 1962). Створював портрети, жанр. композиції, використовуючи олію, сангіну, вугілля, пастель. Для творчості К. характерні зображал.-конкретне відтворення та пропаганда нових явищ післярев. побуту. У статич. групових портретах – підкреслено об’єм. моделювання і ретел. відтворення деталей. Окремі роботи зберігаються у ДТГ (Москва), ДРМ (С.-Петербург).

Тв.: «Ф. Дзержинський» (1923), «М. Фрунзе» (1925), «І. Шадр» (1932), «І. Бродський» (1934), «Кіра» (1936), «Читання конституції» (1939), «І. Рєпін» (1944), «Дівчина зі снопом» (1945).

Літ.: Гронский И., Князева В. Е. А. Кацман. 1962; Е. А. Кацман: Каталог. 1970 (обидва – Москва).

О. Й. Денисенко

Стаття оновлена: 2012