Качала Андрій Теодорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Качала Андрій Теодорович

КАЧА́ЛА Андрій Теодорович (28. 08. 1830, м-ко Фірлеїв, нині с. Липівка Рогатин. р-ну Івано-Фр. обл. – 01. 08. 1902, с. Медин, нині Підволочис. р-ну Терноп. обл.) – церковний і громадсько-освітній діяч, меценат. Дійс. чл. НТШ (1897). У 1839–48 навч. у школі та г-зії в м. Бережани (нині Терноп. обл.), 1848–54 студіював теологію у Львів. духов. семінарії та ун-ті. 1855 рукопокладений у сан священика. Душпастирював у селах Білоголови та Кабарівці (нині обидва – Зборів. р-ну Терноп. обл.), від 1882 – у Медині. Гол. фундатор 1893 «руської бурси» (гуртожитку для незамож. учнів-українців) у Тернополі, влас. коштом утримував у ній кількох осіб. 1902–39 т-во «Руська бурса в Тернополі» носило його ім’я. При Терноп. окруж. філії т-ва «Просвіта» заснував стипендіал. фонд імені свого брата (діяв до 1914). Надав кошти на спорудження школи і читальні т-ва «Просвіта» у Медині, матеріально підтримував НТШ, Руське пед. т-во, «Руську бесіду» та ін. укр. інституції. Вміщував публікації у львів. часописах «Батьківщина», «Діло», «Червона Русь».

Літ.: Якель Р. Сага про Качалів // ДТ. 2008, 19 січ.; Дорош Є., Слюзар В. Родина Качалів в історії Галичини. Т., 2010.

П. З. Гуцал

Стаття оновлена: 2012