Качанівка Національний історико-культурний заповідник

«КАЧА́НІВКА» Національний історико-культурний заповід­ник Роз­таш. у с-щі Качанівка Ічнян. р-ну Черніг. обл. Створ. 1981 як держ. істор.-культур. заповід­ник на основі палац.-парк. комплексу, закладеного на кошти П. Румʼянцева-Задунайського. Від 2001 — національний. Качанів. ансамбль — один із найбільших, най­яскравіших взірців садиб. архітектури України та Європи, суголосний найкращим традиціям світ. палац.-парк. мистецтва. Є єдиною серед укр. садиб Лів­обереж. України, що збереглася в автентич. комплексі. Історія «К.» роз­починається на­прикінці 1770-х рр., коли арх. М. Мосцепанов спорудив на верх. плато за проектом арх. К. Бланка палац у формах псевдоготики. Двоповерх., прямокут. у плані центр. корпус по боках сполучався з пд. і пн. флігелями. Фасад прикрашали зубчасті фронтони, прямокутні та круглі башти. До палацу з боку гол. вʼ­їзду вела широка алея — гол. вісь парад. частини ансамблю. 1808–24, коли «К.» пере­йшла у власність Г. Почеки, починається на­ступ. етап її формува­н­ня у стилі класицизму. У цей час були добудовані флігелі, галереї, над центр. частиною — купол, оздоблені фасади колон. портиками, закладено садибну церкву. 1824 при Тарновських почалася смуга внутр. пере­будов. 1828 завершено спорудже­н­ня Георгіїв. церкви. На новому етапі, який тривав 1866–97, В. Тарновський (молодший) замінив деревʼяні служб. будівлі на муровані, побл. пд. флігеля спорудив водонапірну вежу. 1897, при новому господарі П. Харитоненку, роз­почався остан. буд. період, зокрема під керівництвом арх. Г. Шольца палац обкладено цеглою, збільшено купол, оновлено внутр. приміще­н­ня. Зовні декор набув рис неокласицизму. 1912 за проектом арх. А. Білогруда зведено пташник (не зберігся). Велику роль в опоряджен­ні садиби ві­ді­гравали її альтанки, парк. скульптура, огорожа, зимовий сад, а також меблі, числен­ні предмети декор.-ужитк. мистецтва (бронза, кришталь), картин­на галерея з порт­ретами укр. полководців та громад. діячів різних епох.

«К.» у 19 ст. була ви­знач. культур. осередком, місцем спілкува­н­ня багатьох пред­ставників рос. та укр. літ-ри, мистецтва і науки. У «К.» неодноразово (1835, 1837, 1848, 1850) бував М. Гоголь. Саме тут він уперше читав свою повість «Тарас Бульба». Впродовж 1836–38 у садибі проводив вакації художник В. Штернберг і написав свої кращі твори: «Садиба Г. С. Тарновського в Качанівці», «Глінка в Качанівці», «Ярмарка в Ічні», «Альтанка в Качанівці», «Млин у степу», «Гра в піжмурки». У Качанівці, Ічні та навколиш. селах збирав матеріали до картини «Освяче­н­ня пасок у малоросійському селі», за яку 1838 отримав золоту медаль. Провівши у Тарновських бл. 3-х тижнів, Г. Глінка написав на вірші В. Забіли, який також бував у «К.», пісні «Не щебечи, соловейку», «Гуде вітер вельми в полі», кантату «Гімн господарю», романси на сл. О. Пушкіна «Нічний зефір», окремі фрагменти опери «Руслан і Людмила» (1838). У «К.» композитор від­бирав хлопчиків для придвор. капели (серед них — С. Гулак-Артемовський). Деякі його твори вперше виконано у су­проводі місц. кріпос. театру. Сюди при­їздив і Т. Шевченко. У травні 1843, під час подорожі Україною, він із С.-Петербурга найперше при­їхав у «К.», куди перед цим пере­слав свою картину «Катерина». Вдруге побував у січні на­ступ. року, тоді пере­дав копію порт­рета князя Рєпніна (автор Й. Горгун). Остан. візит Великого Кобзаря датовано 21 серпням 1859, коли він залишив у альбомі авто­графів запис: «І стежечка, де ти ходила, колючим терном поросла…». У садиб. парку збереглася галявина, де під віковим дубом поет спілкувався з місц. селянами та кріпос. музикантами. Т. Шевченко присвятив Н. Тарновській (племін­ниці Г. Тарновського) вірш «Великомученице кумо» (1860). В. Тарновський зібрав у «К.» велику колекцію речей і документів, повʼязаних з жи­т­тям і творчістю Кобзаря. У серпні–вересні 1854 в маєтку жили О. Маркович і його дружина Марко Вовчок. Влітку 1880 тут пере­бував І. Рєпін зі своїм учнем В. Сєровим. І. Рєпін працював у «К.» над картинами «Вечорниці» та «Запорожці пишуть листа турецькому султану», викори­ставши для цього унікал. колекцію козац. старожитностей Тарновських. Тоді ж написав кілька порт­ретів В. Тарновського (молодшого). 1888 господарю «К.» надавав велику допомогу в упорядкуван­ні колекції історик О. Лазаревський. 1893 у Качанів. парку похов. художника Г. Честахівського. У Качанів. альбомі для гостей залишили авто­графи також П. Куліш, М. Костомаров, М. Максимович, Г. Барвінок, Л. Жемчужников, О. Волосков, А. Горонович, В. Рєзанов, М. Врубель, М. Бодаревський, брати Володимир і Костянтин Маковські, В. Орловський, Д. Яворницький, М. Маркевич, Г. Житецький, багато ін. ві­домих митців, вчених, громад. і культур. діячів. Значну частину своїх статків В. Тарновський (молодший), окрім впорядкува­н­ня «К.» та функціонува­н­ня її як культур. осередку, витрачав на благочин­ність, роз­виток науки, зокрема укр. історії, ви­да­н­ня книг тощо. 1891 за його кошти проводив роз­копки на Княжій горі побл. м. Канів (нині Черкас. обл.) історик М. Біляшівський, який виявив велику збірку старожитностей доби Київ. Русі та поперед. періоду. 1891 В. Тарновський (молодший) видав накладом 100 прим. «Офорты Шевченка», що зберігалися в його колекції, 1893 — «Каталог предметов малорус­ской старины и редкостей кол­лекции В. В. Тарновского. Вып. 1. Шевченко», 1898 — «Каталог украинских древностей кол­лекции В. В. Тарновского». 1892–96 він без­успішно прагнув створити в Києві музей на основі своєї колекції (шовіністична міська дума від­мовила). Тоді, за порадою О. Лазаревського, В. Тарновський (молодший) звернувся до Черніг. губерн. земства, яке надало згоду. 1902 у Чернігові від­крито Музей укр. старожитностей В. Тарновського, який мав 6 від­ділів (до­істор., князів., козац., місц. історії, Т. Шевченка та книг рукописних і старо­друків). У на­ступ. році Черніг. губерн. земство на­друкувало «Каталог музея украинских древностей В. В. Тарновского», який упорядкував Б. Грінченко. Опис «К.» кін. 19 ст. залишив В. Голенко. У маєтку діяв кріпац. театр, працювали майстерні кріпос. вишивальниць. Під час воєн. дій 1918–20 та на поч. 1920-х рр. пограбовано значну кількість худож. цін­ностей, знищено низку мист. памʼяток, вирубано частину дерев у парку. 1928 Ніжин. окруж. виконком оголосив «К.» заповід­ником місц. значе­н­ня, 1963 садибно-архіт. ансамбль РМ УРСР взято під охорону держави. 1973 автор. колективом на чолі з М. Говденком роз­почато ґрунт. дослідж. комплексу (архіт. заміри, опис, фото­графува­н­ня, зондаж, хім. аналізи та ін.). 1925–35 у «К.» роз­міщувалося містечко дітей-сиріт (бл. 500 осіб), 1935–41 — колгосп. санаторій на 100 місць, 1941–43 — школа військ. вихова­н­ня дітей нім. походже­н­ня з України, 1944–45 — рад. військ. шпиталь, 1945–53 — санаторій для лікува­н­ня офіцерів-інвалідів, які брали участь у 2-й світ. війні, від 1963 — санаторій для хворих на туберкульоз. Нині ансамбль заповід­ника складають палац з флігелями (кін. 17 — поч. 20 ст.), водонапірна вежа (при палаці; 2-а пол. 19 ст.), служб. флігелі (на парад. дворі), альтанка М. Глінки з гротом (усі — кін. 18 — поч. 20 ст.), будинок електротехніка (19 — поч. 20 ст.), будинок електро­станції, будинок для робітників (обидва — поч. 20 ст.), телятник, свинарник (обидва — 2-а пол. 19 ст.), стайня для коней, корівник, льодовня, каретня, будинок-квартира зав. двору (усі — поч. 20 ст.), Георгіїв. церква (1816–28). Качанів. парк (пл. 560 га) виник на основі природ. лісу та нараховує понад 50 порід дерев і 30 видів кущових. У формуван­ні його худож. образу особливу роль ві­ді­грають хвойні породи, акліматизовані в лісо­степі, — ялина, сосна кедрова, сосна Веймутова, модрина, ялиця сибірська, кипарисовик горіхоплідний. Серед екзотів — бархат амурський, лох вузьколистий, птелея, катальпа. Регулярна частина парку невелика площею, прикрашена клумбами, роз­таш. на під­вищеному плато. Ландшафтна частина значно більша, складається із масивів гаїв і дібров, що чергуються з галявинами та дзеркалами озер (заг. пл. 125,63 га). Тут збереглися парк. мости, гірки Коха­н­ня та Вірності, «Романтичні руїни» на березі Великого ставу. В усіх напрямах парк пере­тинають числен­ні живописні алеї та доріжки. Його також прикрашає значна кількість скульптур. Працівники заповід­ника проводять наук., пошук., дослідниц., культурно-просвітниц. та екс­позиц. роботи. 1999 створ. фонд «Друзі Качанівки», який очолила правнучка В. Тарновського (молодшого) Т. Хайт-Тарновська з Великої Британії. Від 2004 тут щорічно проходить Всеукр. фестиваль «Качанівські музи», метою якого є від­родже­н­ня заповід. садиби як своєрід. культурно-мист. осередка. Ген. дир. — В. Буренко (від 2001).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю