Качанюк Михайло Адамович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Качанюк Михайло Адамович

КАЧАНЮ́К Михайло Адамович (псевд.: М. Сірий, М. Тоня; 10. 03. 1889, с. Кути, нині Буського р-ну Львів. обл. – 03. 11. 1937, урочище Сандормох побл. м. Медвеж’єгорськ, Карелія, РФ) – лiтературознавець, письменник, перекладач. Д-р фiлософiї УВУ (Прага, 1923). Закiн. Львів. (1914) і Карлів (Прага, 1920–22) ун-ти. Під час 1-ї світ. війни – у лавах австр. армії, 1918–20 – в УГА. Від 1920 – у таборі для інтернованих укр. вояків у Чехо-Словаччині. 1924 переїхав до УСРР (Харків). Чл. лiт. орг-цiї «Захiдня Україна» (1926), друкувався в однойм. журналi. Від 1932 працював референтом з драматургії Всеукр. т-ва драматургів і композиторів. Започаткував наук. вид. твор. спадщини Леся Мартовича. Автор культурол. дослідж. «Нацiональна культура» (1924), пр. «Лiтературнi ескiзи. Публіцистична проза (До творчого методу І. Ткачука)»; літ.-крит. нарисів «Микола Тарновський», «Мирослав Iрчан як драматург» (усі – 1931); а також низки статей, оглядів, віршів та оповідань. Перекладав із чес. мови (твори П. Безруча та О. Бржезiни). 1 січня 1933 заарешт., за сфабриков. справою УВО засудж. до 5-ти р. виправно-труд. таборів, 9 жовтня того ж року засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1989.

Літ.: Мольнар М. Пам’яті невідомого українського письменника, перекладача та шевченкознавця // Дружно вперед. 1989. № 4.

М. І. Мушинка

Стаття оновлена: 2012