Качій Юрій Юрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Качій Юрій Юрійович

КАЧІ́Й Юрій Юрійович (псевд. і крипт.: Г. Дикий, Г. Дубровський; Ю. К.; 06. 03. 1925, с. Дубрівка, нині Ужгород. р-ну Закарп. обл. – 29. 06. 1990, Ужгород) – поет, публіцист. Закін. Ужгород. ун-т (1960). Працював в обл. г. «Молодь Закарпаття», від 1947 – ст. н. с., нач. відділу Закарп. держ. архіву; водночас – у ред. г. «Закарпатська правда». 1970–84 – н. с., зав. відділу охорони пам’яток, учений секр. Закарп. краєзнав. музею. Друкувався від 1941. Писав рос. та укр. мовами. Твори К. публікували у г. «Русское слово», «Карпаторусский голос», ж. «Літературна неділя». Колективну зб. «Тройка» Д. Лазаря, В. Діянича та К. видано 1943 в Ужгороді. Друкувався у зб. «Поэзия Закарпатья» (Уж., 1957), «Поети Закарпаття» (Пряшів, 1965) та «Віщий вогонь» (Уж., 1974) у перекладі укр. мовою. Виступав також із влас. творами і перекладами у пресі. Автор статей з питань історії, етнографії, фольклористики, музеєзнавства, архівознавства, критики, зокрема «Белінський про нашого земляка Ю. Венеліна» // г. «Закарпатська правда», 1965, 3 липня; «Загублений рукопис Гоголя на Закарпатті» // «Архіви України», 1966, № 5; «Невідомий рукопис І. Сільвая» // г. «Молодь Закарпаття», 1974, 2 липня.

Літ.: Хланта І. Літературне Закарпаття у XX ст.: Біобібліогр. покажч. Уж., 1995.

І. В. Хланта

Стаття оновлена: 2012