Котляревський Нестор Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Котляревський Нестор Олександрович

КОТЛЯРЕ́ВСЬКИЙ Нестор Олександрович (21. 01(02. 02). 1863, Москва – 12. 05. 1925, Ленінград, нині С.-Пе­­тербург) – літературознавець. Акад. РАН (1909). Навч. у 2-й Київ. г-зії, закін. Колегію П. Ґалаґана у Києві (1878), Моск. ун-т (1885), де був залишений для підготовки до професор. звання на каф. історії заг. літ-ри. Стажувався у Париз. ун-ті. На поч. 1880-х рр. отримав у спадок рукописну збірку «Повести малороссийские числом 16», яку передав у ред. ж. «Киевская старина». Від 1892 викладав на Вищих жін. курсах, також читав лекції на Вищих істор.-літ. курсах, у Олександрів. ліцеї, Військ.-юрид. академії, Академії Ген­­штабу в С.-Петербурзі. Від 1895 вміщував публікації у часописі «Вѣстникъ Европы» (1908–09 – ред. відділу белетристики). 1899 захистив магістер. дис. «Мировая скорбь в конце прошлого и начале нашего века: Ее ос­­нов­­ные этапы и социальные мо­­ти­­вы и их отражение в художественном творчестве». 1910–25 – перший дир. Пушкін. Дому, (нині Ін-т рос. літ-ри (Пушкін. Дім) РАН, С.-Петербург). Зробив знач. вне­­сок у становлення та розвиток установи, передав їй свою б-ку та заповів архів. 1908–17 завіду­­вав драм. репертуаром імператор. театрів, 1910–17 складав річні звіти Відділ. рос. мови і словесності РАН. Під час 1-ї світ. війни у конференц-залі РАН на власні кошти та пожертви ко­­лег органі­­зував шпиталь. Досліджував рос. літ-ру 19 – поч. 20 ст., зокрема творчість М. Лермонто­­ва, М. Го­­голя (1902 присвятив П. Жите­­цькому ст. «Николай Ва­­сильевич Гоголь: 1829–1842»), В. Бєлінського; звертався до пи­­тання історії укр. літ-ри й культури, укр.-рос. літ. взаємин.

Пр.: Очерки новейшей русской ли­­тературы. Поэзия гнева и скорби. Москва, 1890; Михаил Юрьевич Лермонтов. Личность поэта и его произведения. С.-Петербург, 1891; 1905; Н. В. Го­­голь. Очерк из истории русской повести и драмы. С.-Петербург, 1903; Пет­­роград, 1915; Из жития Св. Апосто­­ла Андрея Первозванного // Тропинка. 1907. № 2–3; Литературные направле­­ния Александровской эпохи. С.-Пе­­тербург, 1907; 1913; Народ и высшие культурные ценности. Петроград, 1917; Холмы родины. Берлин, 1923; Пушкин как историческая личность. Берлин, 1925.

Літ.: Памяти Нестора Александрови­­ча Котляревского. 1863–1925. 1926; Бас­­каков В. Н. Пушкинский Дом. 1988 (оби­­дві – Ленінград).

А. М. Дяченко

Статтю оновлено: 2014