Качур Ілько - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Качур Ілько

КА́ЧУР Ілько (25. 07. 1903, с. Нове Давидкове, нині Мукачів. р-ну Закарп. обл. – 20. 07. 1975, м. Кошиці, нині Словаччина) – церковний і громадський діяч. Закін. г-зію у Мукачевому (1929), вивчав теологію у м. Оломоуц (нині Чехія, 1933). Був священиком на Пряшівщині у с. Вишній Мирошів (1933–50), де заснував кредитне та харч. т-ва і горожан. школу, в якій разом із дружиною учителював. 1945 вступив до комуніст. партії. 1945–46 – секр. Окруж. нац. ком-ту в Свиднику; водночас 1945–52 – чл. президії Крайового ком-ту Нац. фронту в Пряшеві. Організатор руху за повернення греко-католиків до православ’я. Актив. учасник т. зв. православ. собору в Пряшеві 1950, на якому ліквідовано Ужгород. церк. унію (об’єднання православ. Церкви Закарпаття із катол. Церквою). У тому ж році обраний зав. каф. церк. історії та археології Православ. богослов. ф-ту в Пряшеві, де 1954 за працю «Unia a jej vývin na Zakarpatskej Ukrajine» отримав наук. ступ. д-ра теології. Також працював у новоствор. православ. єпархії в Михалівцях та був кошиц. архідеканом; 1950–54 – чл. президій Крайового ком-ту захисників миру в Кошицях і Словац. ком-ту захисників миру в Братиславі. Вважав комуніст. лад запорукою миру та свободи релігії. Автор статей з історії Церкви та церк. ідеології.

М. І. Мушинка

Стаття оновлена: 2012