Кашицький Володимир Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кашицький Володимир Петрович

КАШИ́ЦЬКИЙ Володимир Петрович (22. 03. 1913, с. Підбуковина Перемишл. пов., нині Польща – 18. 10. 2001, Шрі-Ланка, похов. у Львові) – громадський діяч, меценат. Премія ім. Є. Чикаленка (1998) Ліги укр. меценатів. 1933–34 служив у польс. армії. Виконуючи доручення ОУН, заарешт. рад. прикордонниками у лютому 1940 під час переходу нім.-рад. кордону по р. Сян. Сидів у в’язницях Перемишля, Львова, Одеси, Харкова; відбував каторгу в таборах ГУЛАГу. Звільн. 1941. Учасник 2-ї світ. війни. 1943 вступив до 1-ї польс. дивізії Армії Людової. 1944 від вибуху під Варшавою втратив руки. 1945–75 жив у м. Щецин (Польща). Брав участь у культур. житті українців, допомагав відроджувати УГКЦ у Польщі. За свій кошт випустив медалі до 175-річчя від дня народж. Т. Шевченка, до ювілею І. Франка та три медалі до 1000-ліття хрещення Руси-України. Допомагав НРУ, фестивалю «Червона рута», т-ву «Надсяння», вид-ву «Червона калина» (Львів). Активно підтримував культурно-просвітн. рух в укр. діаспорі. За його кошти надсилали книги, періодику в укр. центри Бразилії, Арґентини та ін. Від 1988 виплачував стипендію кращому студентові Нац. ун-ту «Києво-Могилян. академія». 1994 переїхав до Львова, де 1999 відкрив книгарню й кав’ярню «У Юрія Кульчицького». Придбав будинок у м. Ірпінь Київ. обл. для Школи кобзар. мист-ва. Фінансував видання низки книжок, зокрема зб. документів «Депортації» (Л., 1996), «Літопис нескореної України: Документи, матеріали, спогади» (Л., 1997, кн. 2).

Літ.: Слабошпицький М. Ф. Галицький лицар (Володимир Кашицький) // Укр. меценати: Нариси з історії укр. культури. К., 2001.

В. П. Бадяк

Стаття оновлена: 2012