Кашперо-Миколаївка - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кашперо-Миколаївка

КА́ШПЕРО-МИКОЛА́ЇВКА (до серед. 19 ст. – Миколаївка) – село Баштанського району Миколаївської області. Кашперо-Микол. сільс. раді підпорядк. села Зелений Гай, Катеринівка, Любарка, Новопетрівка, Новофонтанка та Свобода. Знаходиться на правому березі р. Громоклія (притока Інгулу, бас. Південного Бугу), за 35 км від райцентру. Пл. 1,03 км2. Насел. 521 особа (2001), переважно українці. Побл. К.-М. знайдено знаряддя праці епохи мезоліту, побл. Свободи – залишки поселення епохи ранньої бронзи, побл. К.-М., Новопетрівки та Новофонтанки – залишки 5-ти поселень епохи бронзи, 2 поселення скіф. часу, поселення та могильник черняхів. культури. На берегах Громоклії та Інгулу розташовувалося декілька зимівників запороз. козаків. Село засн. 1778, коли цар. уряд виділив на цій тер. землі підполковнику Війська Донського В. Касперову. Згодом отримало назву Миколаївка (у 1780-х рр. була споруджена церква св. Миколая). Тоді ж тут вже нараховувалося 40 дворів. 1787–88 у маєтку Касперова знаходилася штаб-квартира командувача Бузьким єгер. корпусом М. Кутузова. Побл. поселення було збудоване укріплення, т. зв. Микол. фортеця. Під кер-вом М. Кутузова тут формувалося Чорномор. козац. військо. У документах, датованих 1827, Миколаївка згадується як м-ко. Зручне розташування м-ка Миколаївка неподалік дороги Миколаїв–Єлисаветград (нині Кіровоград) сприяло розвитку торгівлі: щорічно збиралося 2 ярмарки, щонеділі – 1 базар. 1822 було 50 дворів, мешкало 260 осіб, 1859 – відповідно 94 і 539. У 1868–74 – волос. центр, від 1875 – у складі Привільнен. волості. До кін. 19 ст. К.-М. стала невеликим селом Херсон. пов. Херсон. губ., у якому проживало 118 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася, у січні 1920 остаточно встановлено більшовицьку. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 12 серпня 1941 до 15 березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Під час визволення села загинуло 24 рад. воїни. На фронтах 2-ї світ. війни воювало 204 жит., з них загинуло 82 особи. 1925 мешкало 358, 1970 – 557 осіб. Нині у К.-М. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури; амбулаторія. На честь воїнів-визволителів і воїнів-односельців облаштовано Пагорб Слави.

Ю. В. Шевченко, В. М. Польшина

Стаття оновлена: 2012