Каштанові ґрунти - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Каштанові ґрунти

КАШТА́НОВІ ҐРУНТИ́ – зональний тип ґрунтів Сухого Степу Присивасько-Причорноморського регіону. ГТКV-IX (гідротерміч. коефіцієнт) цього регіону становить 0,45–0,51 при 120–140 мм опадів у холод. період з їхнім засвоєнням 72 %. Сформувалися під полинно-типчаково-ковиловими степами, переважно на лесах, проте невеликі площі зустрічаються і на алювіал. відкладах. К. ґ. не утворюють суціл. масивів, а залягають у комплексі з каштановими солонцями. Ознаки солонцюватості морфологічно виражені чітко, проте обмін. натрію вони містять незначну кількість: гумус.-елювіал. горизонт – 0,1–1,0, ілювіал. – 0,1–0,2 мг/екв на 100 г ґрунту. Їм властиве тісне співвідношення між обмін. кальцієм і магнієм – 2,4–2,8, що свідчить про солонцеву фазу розвитку. Про неї також свідчать дані диференціації профілю за елювіал.-ілювіал. типом відносно гранулометрич. складу, в орних ґрунтах диференціація становить до 11 %. К. ґ. різноманітні за гранулометрич. складом: від важкосупіщаних (вміст фіз. глини 16–20 %) до легкоглинистих (56–60 %). Проте переважають важкосуглинк. і глинисті роди (85 %), середньосуглинк. займають 9 %, ін. – 6 %. З цим пов’язують коливання грубизни гумусованого профілю від 55 до 85 см, вмісту гумусу – від 0,7 до 2,9 %, його запасів – від 70 до 160 т/га. Профіль добре диференціюється на генет. горизонти: гумус. елювійований (Не грубизною 20–30 (35) см), верх. перехідний (Нрі 10–15 (25) см), нижній перехідний (Phi(k) 10–15 (25) см). Глибше знаходиться лес, на глиб. 60–100 см – акумуляції карбонатів у вигляді білозірки, на глиб. 120–160 см – акумуляції солей та гіпсу. Коефіцієнт профіл. накопичення гумусу каштанового типу ґрунтоутворення – 0,030–0,035, підтип – низькогумусоакумулятив. з коефіцієнтом віднос. акумуляції гумусу 0,35–0,45. К. ґ. використовують у с.-г. вироб-ві. У зв’язку з цим, крім модал. варіантів, значні площі займають зрошувані, вторинно поверхнево осолонцьовані, вторинно поверхнево осолонцьовані засолені, вторинно гідроморфні, вторинно поверхнево оглеєні, плантажовані ґрунти тощо. Мають високий за більшістю показників ресурс. потенціал, їхній мікроагрегат. і структур. склад, а також водно-фіз. властивості модал. видів відносно сприятливі. Проте розташування на найнесприятливіших за зволоженням тер. України зумовлює нижчі показники родючості порівняно з ін. ґрунтами акумулятив. ряду. Вони зростають від легких за гранулометрич. складом до глинистих.

Літ.: Полупан М. І., Соловей В. Б., Кисіль В. І., Величко В. А. Визначник еколого-генетичного статусу та родючості ґрунтів України. К., 2005; Полупан М. І., Соловей В. Б., Величко В. А. Класифікація ґрунтів України. К., 2005; Вони ж. Родючість ґрунтів та ґрунтового покриву Степу Південного і Сухого за агропотенціалами сільськогосподарських культур та бонітетними критеріями // ВАН. 2008. № 2.

М. І. Полупан

Стаття оновлена: 2012