Кашуба Серафим - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кашуба Серафим

КАШУ́БА Серафим (світське ім’я – Алоїз-Казимир; 17. 06. 1910, Львів – 17. 09. 1977, там само) – церковний діяч РКЦ. 1928 вступив до Ордену братів менших капуцинів. Закін. у Кракові духовну семінарію (1933) та Яґеллон. ун-т зі ступ. магістра богослов’я (1936). У 1933 прийняв ієрей. свячення. 1937–39 викладав у колегії капуцинів у Розвадові (нині дільниця м. Стальова Воля, Польща). Під час 2-ї світ. війни прибув до Львова. Служив у каплиці Академії рільництва в Дублянах (нині Жовків. р-ну Львів. обл.). Від 1939 душпастирював на Волині, зокрема у Дермані (нині Корец. р-ну Рівнен. обл.) та Карасині (нині Сарнен. р-ну Рівнен. обл.), від серпня 1945 – у Рівному. 11 квітня 1958 йому заборонено священнослужіння. Розпочав місіонер. діяльність. Відвідував римо-катол. спільноти в Білорусі, Литві, Центр. Україні та Казахстані. 6 березня 1966 заарешт., за звинуваченням у волоцюжництві засудж. до 5-ти р. позбавлення волі. 16 листопада 1966 звільнений, але в грудні заарешт. удруге, відправлений до психіатрич. лікарні у Малій Тимофіївці (нині Акмолин. обл., Казахстан), звідки втік. 1968–70 перебував у Польщі. Повернувшись до СРСР, відновив свою місіонер. діяльність. 2001 проголошений Слугою Божим. Триває процес беатифікації.

Літ.: o. A. Janocha. O. Serafin Alojzy Kaszuba (1910–1977). Biały Dunajec, 1999; Варахім І., о. Духовний силует Слуги Божого о. Серафима Кашуби OFMCap. Білий Дунаєць; Острог, 2000.

Д. А. Парубець

Стаття оновлена: 2012