Квазічастинки — Енциклопедія Сучасної України

Квазічастинки

КВАЗІЧАСТИ́НКИ – окремі елементарні збудження, на які можна розкласти слабо збуджений стан системи багатьох сильно взаємодіючих частинок. Поняття «К.» широко застосовують у теор. фізиці для квантовомех. опису колектив. руху реал. частинок. Запровадження К. дає можливість замість системи сильно взаємодіючих частинок розглядати еквівалентну, але значно простішу систему – газ слабо взаємодіючих К., взаємодія між якими тим слабша, чим нижча т-ра. Як і реал. частинка, К. може характеризуватися енергією, імпульсом і спіном. Залежність енергії К. від її імпульсу встановлюють методом квант. теорії багатьох тіл (квантової теорії поля) або експериментально. Прикладами К. є електрони і дірки в кристалах, фонони, екситони, магнони тощо.

Літ.: Каганов М. И., Лифшиц И. М. Квазичастицы. Москва, 1976; Лившиц Е. М., Питаевский Л. П. Статистическая физика. Ч. 2. Москва, 1978; Пінкевич І. П., Сугаков В. Й. Теорія твердого тіла. К., 2006.

Статтю оновлено: 2012
Цитувати статтю
П. М. Томчук . Квазічастинки // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=11518 (дата звернення: 27.02.2021).