Коцур - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коцур

КО́ЦУР (серб. – Куцура) – село в автономному краї Воєводина Південно-Бачванського округу (ко­лишня історична область Бачка) в Сербії. Друге за часом переселення (після с. Руський Керестур) і чисельністю русинів cе­ло у Сербії. Вперше згадується у писем. джерелах 1543. Переселення русинів в К. розпочалося 1763 з Боршод. та ін. пн.-сх. комітатів. Їм надавали в орен­ду земел. ділянки, а також пільги протягом перших років у виконанні певних обов’язків на користь держави. К. був етнічно змішаним поселенням, у якому, крім русинів, мешкали також сер­би, а згодом німці й угорці. 1765 збудовано першу греко-катол. церкву і відкрито конфесійну шко­лу (діяла до 1921), у 1776 засн. греко-катол. парафію. 1792–96 зведено нову церкву (іконостас розписав відомий серб. художник А. Теодорович). Протягом 2-ї пол. 18 ст. і 1-ї пол. 19 ст. чисель­ність русинів у К. збільшилася і 1831 становила 3007 осіб. У на­­ступні роки, внаслідок епідемій холери і переселення жит. К. у су­сідні місцевості Бачки, їх чисель­ність дещо зменшилася. До поч. 1-ї світ. війни етнокультур. розвиток русинів К. відбувався в умовах досить тісних зв’язків з істор. батьківщиною. 1879 в К. відкрито читальню (1884–93 була чл. львів. «Просвіти»). Про читаль­ню в К. згадував М. Павлик у пра­ці «Про русько-українські народ­ні читальні» (Л., 1887). У 1897 К. і Руський Керестур відвідав укр. фольклорист і етнограф В. Гнатюк, який записав багато фольк­лор. текстів від нар. оповідачів М. Бесермині, О. Куліча, І. Фарка­ша та ін. Результатом експеди­ції стала публікація статті «Русь­кі оселі в Бачці (Полудневій Угор­щи­ні)» («Записки НТШ», 1898, т. 22, кн. 2) та «Етнографічних матері­алів з Угорської Руси» («Етногра­фічний збірник», 1900, т. 9; 1910, т. 29; 1911, т. 30; усі – Львів). 1905 в К. перебував етнограф й антрополог Ф. Вовк, який зібрав етногр. експонати і провів антропол. дослідж. 1913 поставле­но першу аматор. театр. виставу русин. мовою; досить помітною була аматор. театр. діяльність ру­синів у К. протягом 20–30-х рр. і після 2-ї світ. війни.

За даними перепису 2002, у К. проживали русини (2200 осіб), серби, угорці, чорногорці, укра­їнці, хорвати та ін. Діють б-ка (від­новлена 1953 з довоєн. читальні), початк. школа з русин. мовою ви­к­ладання, дошкіл. дит. заклад. Від 1979 у К. проходить щоріч. фес­тиваль автентич. творчості руси­нів «Коцурська жатва». 1990 засн. Культурно-мист. т-во «Жатва», при якому діють муз.-фольклор­на і театр. секції. Етноклуб «Одняте од забуца» має постійно діючу етногр. експозицію, драм. і літ. секції.

Літ.: Лабош Ф. История Русинох Бачкей, Сриму и Славониї 1745–1918. Ву­­ко­вар, 1979; Рамач Я. Привредни и друж­­тве­ни живот Руснацох у Южней Угор­­скей 1745–1848. Нови Сад, 1990; Цап М. М. Цер­ква и школа у Коцуре. Нови Сад, 1996.

Н. С. Стаценко, М. М. Цап

Стаття оновлена: 2014