Коцур Ганна | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Коцур Ганна


Коцур Ганна

КО́ЦУР Ганна (26. 01. 1948, с. Варадка, округ Бардіїв, нині Словаччина) – українська письменниця у Словаччині. Дружина В. Ко­­нопельця. Чл. Спілки укр. письменників Словаччини (2001). Пре­­мія Літ. фонду Чехословаччини ім. І. Франка (1990). Навч. у Київ. ун-ті (1968–72), закін. Ун-т ім. П. Шафарика (м. Пряшів, Чехословаччина, 1986; ступ. д-ра педагогіки). Учасниця укр. правозахис. руху. У Києві познайомилася з укр. шістдесятниками (І. Світличний, М. Коцюбинська, В. Чорновіл, М. Пла­­хотнюк, З. Антонюк), від яких отримувала самвидавні твори Є. Сверстюка, М. Осадчого, В. Стуса, І. Калинця, С. Караванського та вип. «Українського вісника», перевозила їх до Відня, Мюнхена, Парижа. Натомість із Чехословаччини до України приїздила із творами К. Юнґа, З. Фройда, М. Метерлінка, Ф. Каф­­ки, А. Камю. 1972 за­арешт. (під час обшуку конфісковано друкар. машинку, два блокноти) і вислана з СРСР. 1973 разом із Ю. Бачею та П. Мурашком засудж. до 1-го р. позбавлення волі. 1975 рішенням президента Чехословаччини Л. Сво­­боди вирок замінено на умовне ув’язнення зі зняттям судимості. У літ-рі дебютувала циклом віршів «Потиски рук» у колектив. зб. «Пригорщі весни» (Братислава, 1966). Зб. поезій «Стежки до себе» 1971 вилучено з видавн. плану. Від 1980 учителювала; викладала рос. та нім. мови у м. Бардіїв. Друкувалася (1972–90, з перервою) у часопи­­сах «Дукля», «Дружно вперед», «Нове життя», «Веселка». Спів­­працювала з укр. ред. Словац. радіомовлення, для якого напи­­сала радіоп’єси «Малий принц» (1995), «На перевалі» (2002), «Вза­­ємна поміч» (2012) та цикл літ.-худож. монтажів. Авторка поет. зб. «Коли висихають криниці» (1990), «Від зорі до крини­­ці» (1995), «Молитва» (1998); кн. «Вікно на Схід: Спогади» (2001; усі – Пряшів). Окремі вір­­ші К. перекладено словац. мовою. Для її поезії характерні гро­­мадян. ангажованість, інтимність, любов до рідного краю та Украї­­ни. 1990 повністю реабіліт.

Літ.: Федака Д. Ганна Коцур // Під си­­німи Бескидами. Уж., 2006; Рух опору в Україні 1960–1990. К., 2012.

Статтю оновлено: 2014