Квірінг Еммануїл Йонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Квірінг Еммануїл Йонович

КВІ́РІНГ Еммануїл Йонович (01(13). 09. 1888, колонія Фрізенталь Самар. губ., нині с. Новолипівка Саратов. обл., РФ – 26. 11. 1937, Москва) – партійний і держаний діяч. З походження німець. Д-р екон. н. (1934). Навч. на фармацевт. й екон. (1912) курсах. Рев. діяльність розпочав 1906 у складі партії есерів, 1912 перейшов до більшовиків. 1913 співпрацював із г. «Правда», був секр. більшов. фракції у 4-й Держ. думі Росії. У липні 1914 заарешт. і висланий у м. Катеринослав (нині Дніпропетровськ), у червні 1915 – в Іркут. губ. (Росія). Після Лютн. революції 1917 – секр. Катеринослав. ком-ту РСДРП(б), голова Катеринослав. ради робітн. і солдат. депутатів. Брав активну участь у встановленні рад. влади на Катеринославщині, виступав за входження України до складу РФ. Від липня 1918 – чл., від жовтня того ж року до березня 1919 – секр. ЦК КП(б)У; від березня 1919 – чл. політбюро та закордон. бюро КП(б)У; водночас від листопада 1918 – зав. відділу нар. госп-ва і фінансів, від січня 1919 – голова Укр. ради нар. госп-ва. У вересні–грудні 1919 – заст. нач. політ. упр. 12-ї армії, чл. Черніг. губерн. ревкому, голова Черніг. раднаргоспу; січні–листопаді 1920 – секр. Катеринослав. губерн. ком-ту КП(б)У і голова Катеринослав. раднаргоспу. 1921 входив до складу рад. делегації на мирних переговорах з Польщею, разом із Ю. Коцюбинським підписав від УСРР Ризький мирний договір. 1921–23 – секр. Донец. губерн. ком-ту КП(б)У. Чинив опір політиці українізації, за що звинувачений укр. націонал-комуністами у рос. шовінізмі. 1925–27 – заст. голови Вищої ради нар. госп-ва СРСР; 1927–30 і 1934–37 – заст. голови Держплану СРСР; 1931 – заст. наркома шляхів сполучення СРСР; 1932–34 – заст. голови Ком-ту товар. фондів Ради праці й оборони СРСР; 1932–36 – дир. Екон. ін-ту Комуніст. академії (усі – Москва). 1923–24 підтримував Й. Сталіна у боротьбі з Л. Троцьким, від 1925 – Г. Зінов’єва та Л. Каменєва у протистоянні з Й. Сталіним. 16 жовтня 1937 заарешт., а 26 листопада за звинуваченням у зраді та шпигунстві на користь Німеччини засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1956.

Літ.: Бачинський П., Квірінг В. Емануїл Іонович Квірінг. 1964; Бачинский П. П., Сергиенко А. А. Э. И. Квиринг. 1989 (обидві – Київ).

Д. В. Веденєєв

Стаття оновлена: 2012