Квітко Лев - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Квітко Лев

КВІ́ТКО Лев ( ;11. 11. 1890, м-ко Голосків Поділ. губ., нині село Летичів. р-ну Хмельн. обл. – 12. 08. 1952) – єврейський поет. Залишившись сиротою, з 10-ти р. мандрував Україною, займався самоосвітою. 1915 у м. Умань (нині Черкас. обл.) Д. Бергельсон познайомив К. з євр. письменниками. Дебютував 1917 у київ. г. («Вільне слово»). Видав зб. для дітей («Пісеньки», К., 1917). Кн. («Кроки», К., 1919) пройнята романт. та рев. настроями. У поемі («Червона буря»; перший твір на їдиш про більшов. переворот 1917), опубл. у г. («Слово», 1918) і ж. («На світанку», 1919), показав протиріччя Визв. змагань 1917–21 в Україні. 1921 емігрував. Жив у Берліні, де видав зб. («Зелена трава», 1922) та «1919» (1923), присвяч. євр. погромам. Переїхав до м. Гамбурґ, працював у рад. торг. представництві. Чл. КП Німеччини. Друкувався на їдиш у рад. і зх. періодиці. Щоб уникнути арешту, повернувся до СРСР. Надрукував цикл оповідань про життя у Гамбурзі («Ріо-Ґрандське хутро», 1926; окремо – Х., 1928), автобіогр. повість («Лям та Петрик», 1928–29; окремо – Х., 1930). Сатир. поезії увійшли до зб. («Сутичка», Х., 1929). Пролетар. критику особливо розлютив вірш («Смердючий птах Мойлі»). К. звинуватили у «правому ухилі». 1931 працював на Харків. трактор. з-ді. Зб. («У тракторному цеху», Х., 1931) теж не схвалила рад. критика. Від 1936 – у Москві. Зб. («Вибрані твори», К., 1937) вже цілком відповідала засадам соцреалізму. 1938 написав антифашист. вірш («Пушкін і Гайне»), у якому від імені рос. поета пропонував Г. Гайне пожити в СРСР. 1941 в м. Каунас (Литва) під час нім. бомбардування згоріли сигнал. екземпляри віршов. роману («Роки молоді»), над яким К. працював від 1928. Виїхав до м. Куйбишев (нині Самара, РФ) для роботи в Євр. антифашист. ком-ті. Працював у г. («Єдність»). Автор низки перекладів з укр., білорус. та ін. мов; підручника («Книга для читання для 2 кл.», Х.; К., 1934) та («Книга для читання для вечірніх шкіл», К., 1936). Видав кн. («Подорожі і поеми», Х., 1934), («Казка про дівчинку з червоною хустинкою», Х.; О., 1936), («Пісня для моєї душі», 1947), («Вибрані твори», 1948; обидві – Москва). Із Д. Фельдманом переклав «Антологію української прози» (Х., 1936) мовою їдиш . 22 січня 1949 заарешт. у справі Євр. антифашист. ком-ту, розстріляний. Реабіліт. 1954. Окремі твори К. укр. мовою переклали П. Тичина, В. Сосюра, І. Кулик, Н. Забіла, М. Пригара, А. Авраменко, Є. Райцин, М. Константинопольський, Є. Богуславський, Р. Троянкер. Добірку віршів К. у перекл. П. Тичини укр. мовою опубл. в «Антології єврейської поезії» (К., 2007).

Тв.: укр. перекл. – Найкраще ім’я. Х., 1929; Панац. Х., 1930; У порту: Оповідання. Х., 1930; Свято: Вірші. Х., 1931; Трамвай: Вірші. Х., 1931; Два товариші: Повість. Х.; О., 1932; 1935; Скрипонька: Вірші. Х.; К., 1933; Х.; О., 1936; Киценька: Вірші. Х.; О., 1935; Поросята: Вірші. Х.; О., 1935; 1936; Х., 1938; Ранок: Зб. оповідань. Х.; О., 1935; Коли я виросту: Вірші. Х.; О., 1937; Х., 1938; Колискова. Х., 1938; У мене тайна. К., 1958; Бабусині руки. К., 1980.

Літ.: Смирнова В. Лев Квитко: Крит.-биогр. очерк. Москва, 1957; Гельфандбейн Г. Приносящий радость // Гельфандбейн Г. Генерал и адъютант. Х., 1966; Жизнь и творчество Льва Квитко. Москва, 1976; Чуковский К. Квитко // Чуковский К. Современники: Портреты и этюды. Минск, 1985.

В. Б. Богуславська, Г. А. Ривкіна

Стаття оновлена: 2012