Коць Маріан-Павло - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коць Маріан-Павло

КОЦЬ Маріан-Павло (29. 06. 1922, Львів – 02. 03. 2011, там само) – меценат, громадсько-культурний діяч, журналіст, видавець. Чоловік І.-С. Коць. Повний кавалер ордена «За заслуги» (1998, 2005, 2007). Навч. у Львів. політех. ін-ті (1943–44), Ерланґен. (Німеччина, 1947–48) та Нью-Йорк. (1953–54) ун-тах. Після 2-ї світ. вій­ни виїхав до Німеччини, де був урядником Адміністрації ООН для допомоги та від­будови, організатором таборів утікачів і дит. сиріт. осередків у Штраубінзі, Деґґендорфі, Ланд­с­гуті; згодом – дир. відділу статистики та оператив. рапортів гол. квартири Міжнар. орг-ції у спра­вах біженців. Від 1952 – у США. Зав. експорт. відділу компа­нії «П. Льо­рілард», дир. укр. коопе­ра­тиву «Самопоміч» у Джерсі-Сіті. Відкрив власне вид-во (м. Лек­синґ­тон, шт. Нью-Йорк), де опубл. бл. 60 праць з укр. літ-ри та куль­тури. Голова Фундації УВАН, очолював Ін-т сх.-європ. досліджень ім. В. Липинського, був співзасн. Укр. соціол. ін-ту у США. Фунда­тор ЛНБ (наук. відділу пе­ріод. ви­дань б-ки присвоєно ім’я Іван­ни та Маріана Коців) і першої в Києві офсет. друкарні, співзасн. Орг-ції допомоги дітям Чорнобиля. Ред. період. вид., зокрема «Наша громада», «XXI сто­ліття», «Голос діаспори» та чл. редколегії багатьох колек­тив. видань. Представник Нац. комісії з питань повернення в Україну куль­тур. цінностей при КМ та Асоц. дослідників голодо­мору 1932–33 в Україні. За бла­год. діяльність у справі нац. відродження Ліга меценатів Укра­їни присудила К. Премію імені Є. Чикаленка. Від 1992 – фундатор конкурсів композиторів України. Ініціатор відбудови Му­зею гетьманства в Києві, де за його участі організовували зустрічі з глядачами, проводили вечори пам’яті, вша­новували імена видат. українців. За його підтримки видано понад 100 книг, зокрема «Українські народні ме­лодії» (1964–71, т. 1–6), «Релігій­ні твори Олексан­дра Кошиця» (1970; усі – Нью-Йорк) З. Лиська, «Піонери музичного мистецтва в Галичині» (Львів), «Леся Українка» П. Одар­ченка (Київ; обидві – 1994), «Голод в Україні 1946–1947: Документи і матеріали» (К.; Нью-Йорк, 1996), «Що­денник» А. Любченка (Л.; Нью-Йорк, 1999), «Голодов­ка: 1932–1933 роки на Переяславщині: Свідчення» (Переяслав-Хмельницький; К.; Нью-Йорк, 2000), «Я – мене – мені… (і довкруги). Спогади» Ю. Шевельо­ва (у 2-х т., Х.; Нью-Йорк, 2001), «Лозинова труна: Біографічно-художня по­вість» П. Наніїва (К.; Нью-Йорк, 2003), «“Столиця від­чаю”. Голодомор 1932–1933 рр. на Харківщині вустами очевидців: Свід­чення, коментарі» (Х.; Нью-Йорк; К., 2006). К. подарував ЛНБ бл. 5 тис. книг, а також 148 худож. творів і скульптур укр. митців 20 ст.

Літ.: Федорук О. Мар’ян Коць – видавець // Дзвін. 1998. Ч. 7; Слабошпиць­кий М. Українські меценати. К., 2001; Його ж. Мар’ян та Іванна Коці // ЛУ. 2006, 2 листоп.; Його ж. Його світле ім’я (Па­м’яті мецената Мар’яна Коця) // Там само. 2011, 10 берез.; Веселова О., Кульчицький С. Життя і вічність Маріяна Коця // День. 2011, 30 берез.

В. С. Грабовський

Статтю оновлено: 2014