Коцюба Гордій Максимович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коцюба Гордій Максимович

КОЦЮ́БА Гордій Максимович (справж. – Коцегуб; 02(14). 01. 1892, х. Кос­­тів, нині село Валків. р-ну Харків. обл. – 17. 12. 1938, Харків) – журналіст, письменник. Чл. СП СРСР (1934). Навч. на юрид. (1912), закін. істор.-філол. (1917) ф-т Петрогр. ун-ту (нині С.-Пе­­тербург). Брав участь у діяльності Укр. студент. громади. Від 1917 входив до УПСР, від 1918 – до УПСР (боротьбистів). К. належав до літ. орг-цій «Гарт», «ВАПЛІТЕ», «Пролітфронт». У жовтні 1921 разом із О. Шумсь­­ким виїхав до Варшави, де працював кілька місяців у прес-бю­­ро рад. посольства. Був одним із фундаторів і ред. ж. «Шляхи мистецтва» (1921–23), співроб. г. «Вісті ВУЦВК», «Комуніст», «Се­­лянська правда», ж. «Всесвіт», «Червоний шлях», «Уж». Друкувався від 1919. Автор зб. опові­­дань «На межі» (1924), «Біля гуд­­ків» (1925), «Свято на буднях» (1927), «Змова масок», «Без ґрун­­ту», «Чекання» (усі – 1929), «За заслоною» (1930), «Бронзові лю­­ди», «Облога шахти», «На терезах», «Хома з невірів» (усі – 1931), «Дорогою змагань», «Змагання» (обидві – 1932; усі – Харків), «Зо­­лотое руно» (Москва, 1934). Ро­­ман «Нові береги» (Х., 1932, кн. 1; 1937, кн. 2) – про буд-во Дніп­рогесу. У романі «Перед грозою» (К., 1938; 1958) відтворив рев. події на Криворіжжі напередодні 1-ї світ. війни. 21 березня 1938 заарешт., 17 грудня того ж року за звинуваченням у причетності до антирад. орг-ції укр. есерів, що здійснювала під­­готовку зброй. повстання, засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1957.

Тв.: Твори. Х.; К., 1934.

Літ.: Радченко В. В шуканнях долі // Вітчизна. 1958. № 12; Власенко В. Нова зустріч з читачем // Дніпро. 1959. № 10; Мацько В. Дорога болю // Вітчизна. 1991. № 9; Поліщук Т. За що постра­­ждав Гордій Коцюба: Невідомі факти з життя письменника-земляка // Сільс. новини. 1993, 29 жовт.

В. П. Мацько

Статтю оновлено: 2014