Кедрін Дмитро Борисович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кедрін Дмитро Борисович

КЕ́ДРІН Дмитро Борисович (04(17). 11. 1907, Богодухівський рудник побл. м. Юзівка, нині Донецьк – 18. 09. 1945, с. Тарасовка, нині смт Моск. обл., похов. у Москві) – поет, перекладач. Навч. у комерц. уч-щі (1913–17) та технікумі шляхів сполучення (1922–24) в Катеринославі (нині Дніпропетровськ). Працював у місц. комсомол. г. «Грядущая смена», в додатку до якої – ж. «Молодая кузница» (1924, № 6) – дебютував віршем «Я ушел». Розпочавши як пролетар. поет, К. поступово звернувся до філос. і пейзаж. лірики. 1929 був заарешт. за звинуваченням у втраті політ. пильності. Після звільнення від 1931 мешкав у Москві, де 1933–41 був нештат. ред. Держлітвидаву, літ. консультантом вид-ва «Молодая гвардия». Здобув всесоюзну славу, коли про його вірш «Кукла» (ж. «Красная новь», 1932, № 12) схвально відгукнувся М. Горький. Тема особистості, яка прагне говорити і діяти за законами правди й сумління, – гол. у творчості К. 1930-х рр. Майстерно виступив у істор. жанрі – поеми «Зодчие» (ж. «Красная новь», 1938, № 3), «Песня про Алену-Старицу» (1939), вірш. драма «Рембрандт» (1938; опубл. у ж. «Октябрь», 1940, № 4–5; поставлена у багатьох театрах), повість у віршах «Конь» (1940) та ін., – висвітливши проблему співіснування митця й влади. Видав єдину зб. «Свидетели» (Москва, 1940), яку склали лише 17 післяцензур. віршів. Під час 2-ї світ. війни – спецкор г. «Сокол Родины». На істор.-патріот. тему написав поеми «Дума о России», «Князь Василько Ростовский» (обидві – 1942), «Ермак» (1944) та ін. Загинув за нез’ясов. обставин. У деяких поезіях К. помітний вплив укр. фольклору («Сердце», 1935; «Песня про пана», 1936; «Ой, на вербе в поле…», 1954). Укр. темі присвяч. поезії «Мост Екатеринослава» (1926), «Кров» (1936), «Дума» (1939), «Днепропетровск» (1942) та ін. Перекладав рос. мовою з укр. (твори М. Рильського, П. Тичини, В. Сосюри, А. Малишка, М. Стельмаха), білорус., литов., груз., балкар., татар., осетин., естон., серб.-хорват. мов. Деякі його вірші покладено на музику. Ім’ям К. названо вулиці Дніпропетровська, Донецька та м. Митищі Моск. обл. 1967 на фасаді Дніпроп. технікуму залізнич. транспорту К. встановлено барельєф. Дві книги вибр. творів К. у перекл. укр. мовою Г. Прокопенка видано в Дніпропетровську 2005 і 2007. Дніпроп. орг-ція НСПУ, ред. ж. «Січеслав» і Нац. гірн. ун-т (Дніпропетровськ) заснували літ. премію його імені (2007).

Тв.: Стихи. Москва, 1953; Избранное. Москва, 1957; 1991; Стихи и поэмы. Дн., 1958; Избранная лирика. Москва, 1965; Красота. Москва, 1965; Избранные произведения. Ленинград, 1974; Москва, 1978; Зодчие. Москва, 1980; Стихотворения. Поэмы. Драма. Пермь, 1984; Чистый пламень. Москва, 1986; Дума о России. Москва, 1989; Кукла. Поединок // Сяєво Жар-Птиці: Антологія літ-ри для дітей та юнацтва Придніпров’я (1883–2008 рр.). Дн., 2009; укр. перекл. – Краса // Слов’янське небо. Л., 1972; [Вірші] // Слов’янська лірика. К., 1983; [Вірші] // Прапор. 1988. № 12.

Літ.: Широков С. Дмитрий Кедрин: Крит.-биогр. очерк. Дн., 1961; Тартаковский П. Дмитрий Кедрин: Жизнь и творчество. Москва, 1963; Красухин Г. Дмитрий Кедрин. Москва, 1976; Кедрина С. Жить вопреки всему: Тайна рождения и смерти Дмитрия Кедрина. Москва, 1996; Дн., 2006; 2008; Украинскому Кедрину – быть: Избр. переписка (1977–2005). Дн., 2006.

Л. Н. Степовичка

Стаття оновлена: 2012