Келдиш Мстислав Всеволодович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Келдиш Мстислав Всеволодович

КЕ́ЛДИШ Мстислав Всеволодович (28. 01(10. 02). 1911, риґа – 24. 06. 1978, Москва) – фахівець у галузі математики, механіки та космонавтики, педагог, організатор науки. Син Всеволода, брат Георгія, внук Михайла Келдишів. Д-р фіз.-мат. н. (1938), проф. (1937). Акад. АН СРСР (1946; у 1961–75 – її президент). Тричі Герой Соц. Праці (1956, 1961, 1971). Сталін. (1942, 1946) та Ленін. (1957) премії. Держ. нагороди СРСР. Чл. низки закордон. академій, наук. установ і т-в. Закін. Моск. ун-т (1931). Працював у Центр. аерогідродинам. ін-ті (1931–46), де від 1941 очолював відділ динам. міцності; Матем. ін-ті АН СРСР (1944–53 – зав. відділу механіки); водночас 1942–53 – проф. та зав. каф. термодинаміки Моск. ун-ту, від 1946 – нач. (від 1950 – наук. кер.) Реактив. НДІ Мін-ва авіац. пром-сті СРСР (НДІ-1, нині Центр ім. М. Келдиша), що займався приклад. проблемами ракетобудування; від 1953 – дир. Ін-ту приклад. математики АН СРСР (усі – Москва). Наук. дослідж. К. охоплюють широкий спектр проблем гідроаеродинаміки і приклад. математики. Працював у галузях теорії функцій дійс. і комплекс. змінного, матем. фізики, функціонал. аналізу, обчислюв. математики. Поставив і вирішив осн. питання стійкості розв’язків задачі Діріхле для рівнянь Лапласа. Спільно з І. Ібрагімовим знайшов критерій збіжності інтерполяц. процесу Ньютона по всіх класах цілих функцій. У теорії функцій комплекс. змінного досліджував проблеми, пов’язані з аеродинамікою (зокрема, запропонував нові підходи у застосуванні матем. методів). У галузі механіки К. вивчав коливання й автоколивання авіац. конструкцій. Розробив теорію флатера літака, створив методи чисел. розрахунку і моделювання в аеродинам. трубах явища флатера, а також способи його усунення (результати дослідж. стали основою нового розділу науки про міцність авіац. конструкцій). Вивчив явище шимі (самозбудження коливань носового колеса шасі літака), запропонувавши прості конструктивні рішення для його усунення. Узагальнив теорему Жуковського про піднімал. силу. У галузі гідродинаміки отримав фундам. результати з теорії руху тіла під поверхнею рідини, хвильового опору, удару тіла об рідину. К. зробив знач. внесок у розвиток сучас. обчислюв. математики, що визначило осн. фундам. напрями в авіац., атом. та косміч. техніці, розгортанні й проведенні косміч. досліджень. У 2-й пол. 1940-х рр. керував наук. проектами із розробки нових матем. підходів щодо створення реактив. рушій. установок великої потужності для оснащення крилатих ракет (газодинаміка, тепломасообмін, теплозахист тощо). У серед. 1950-х рр. створив спец. групи, що займалися питаннями виведення косміч. апаратів на навколоземні орбіти, вивчали траси польотів тощо. У результаті здійснено запуск першого у світі штуч. супутника Землі (1957), перші польоти косміч. ракет до Місяця (1959, отримано знімки його зворот. боку). Керував теор. дослідж. із динаміки польоту до Марса і Венери. В останні роки вивчав проблеми створення соняч. електростанції на косміч. орбіті. К. тісно співпрацював з укр. академ. установами. На будинках, де він народився та жив, будівлях Моск. ун-ту встановлено мемор. дошки, у Москві (на Алеї космонавтів) – пам’ятник, у Ризі та побл. Ін-ту приклад. математики РАН (названий його іменем) – погруддя. Його ім’ям названо також площу в Москві, вулиці в Ризі, дослідниц. судно флотилії РАН, кратер на зворот. боці Місяця, малу планету № 2186 тощо. Прах К. розміщений у Кремлів. стіні на Красній площі.

Пр.: Первые панорамы поверхности Венеры. 1979; Космические исследования. 1981; Избранные труды: В 4 кн. Кн. 1–3. 1985; Кн. 4. 1988 (усі – Москва).

Літ.: М. В. Келдыш. Творческий портрет по воспоминаниям современников. Москва, 2001; М. В. Келдиш та українська наука: До 100-річчя від дня народж. вченого. К., 2011.

В. І. Онопрієнко

Стаття оновлена: 2012