КЕ́Л­ЛЕР Федір Артурович (12. 10. 1857, м. Курськ, Росія — 21. 12. 1918, Київ) — військовик. Генерал від кавалерії (1917). Навч. у під­готов. пансіоні Микол. кавалерій. училища, 1878 склав офіцер. іспит при Твер. кавалерій. юнкер. училищі (Росія). Учасник рос.-турец. війни 1877–78. Служив у драгун. полках, зокрема 24-му Лубен. (1894–1901) і 11-му Харків. (1903–04); командував Крим. дивізіоном, сформов. із мусульман Таврій. губ. для несе­н­ня почес. охорон. служби у літній резиденції рос. імператора Миколи ІІ — Лівадій. палаці побл. м. Ялта (нині АР Крим); лейб-гвардії Драгун. полком. 1905 — в. о. Каліш. генерал-губернатора. Під час 1-ї світової війни — нач. 10-ї кін­ної дивізії, командир 3-го кін­ного корпусу. Від­значився у ході Галиц. битви 1914 і боїв на Буковині. Після Лютн. революції 1917 від­мовився складати присягу Тимчас. уряду, за що звільнений з армії за звинуваче­н­ням у монархізмі. Мешкав у Харкові та Києві. 5–13 листопада 1918 — головнокомандувач військами Української Держави. Напередодні вступу до Києва загонів С. Петлюри намагався організувати оборону міста, однак через неможливість чинити опір роз­пустив озброєні загони. Роз­стріляний козаками Чорномор. дивізії Армії УНР.