Кемарська Надія Федорівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кемарська Надія Федорівна

КЕМА́РСЬКА Надія Федорівна (16(28). 09. 1899,с-ще Старобільське, нині м. Старобільськ Луган. обл. – серпень 1984, Москва) – співачка (лірико-колоратурне сопрано), актриса, режисер. Нар. арт. РРФСР (1940). Сталін. премія (1952). Закін. г-зію у Старобільську (1917). Вчителювала; брала участь в аматор. концертах, де виконувала укр. нар. пісні та старовинні романси. Навч. у 2-й студії Моск. худож. театру (1922; викл. К. Котлубай), закін. Моск. консерваторію (1923; кл. А. Секар-Рожанського, А. Лабінського (за ін. даними – 1924; кл. В. Зарудної). 1926–52 – солістка, водночас від 1950 – реж.-педагог Моск. муз. театру ім. К. Станіславського та В. Немировича-Данченка. Володіла голосом красивого світлого тембру, виразною дикцією, а також яскравим драм. талантом; вирізнялася здатністю правдиво втілювати трагічні, комічні та ліричні образи. Поставила оперу «Сім’я Тараса» Д. Кабалевського (1951, Моск. муз. театр ім. К. Станіславського та В. Немировича-Данченка).

Партії: Іоланта (однойм. опера П. Чайковського), Наталя («В бурю» Т. Хрєнникова), Панова («Любов Ярова» В. Енке), Парася («Сорочинський ярмарок» М. Мусоргського), Рашель («Мадемуазель Фіфі» Ц. Кюї), Кармен (однойм. опера Ж. Бізе), Віолетта («Травіата» Дж. Верді), Єлена («Прекрасна Єлена» Ж. Оффенбаха), Серполетта («Корневільські дзвони» Р. Планкетта).

Літ.: Соболевская О. Три судьбы // Сов. музыка. 1969. № 7; Янко Т. Надежда Кемарская // Муз. жизнь. 1979. № 3; В гостях у Н. Ф. Кемарской // Сов. музыка. 1984. № 3; Хренников Т. Преданность театру // Сов. культура. 1984, 3 авг.

М. Ю. Ржевська

Стаття оновлена: 2012