Кемпе Мірдза Янівна

КЕ́МПЕ Мірдза Янівна (Ķempe Mirdza; справж. — Найковська; Naikovska; 27. 01(09. 02). 1907, м. Лієпая, нині Латвія — 12. 04. 1974, Риґа) — латиська поетеса, пере­кладачка. Нар. поетеса Латв. РСР (1967), член-кореспондент АН Латв. РСР (1973). Державна премія Латв. РСР (1958). Навч. у Латв. університеті (Риґа, 1927–28). Авторка зб. «Rita vējš» («Ранковий вітер», 1946), «Drauga vārdi» («Слова друга», 1950), «Milestība» («Любов», 1957), «Es nevaru klusēt» («Я не можу мовчати», 1959), «Mirkļu mūžiba» («Вічність мит­тєвостей», 1964; Державна премія СРСР, 1967), лірич. мініатюр «Dzintara spogulis» («Бурштинове люстро», 1968), «Cilvēka ceļš» («Шлях людини», 1969), «Ērkšķuroze» («Шипшина», 1972). Емоц., сповнена глибокого філос. змісту, поезія К. від­ображає внутр. світ людини. Пере­клала окремі твори М. де Сервантеса, В. Шек­спіра, Г. Гайне, О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Горького, Т. Шевченка (зокрема баладу «Ka krāc un vaida…» — «Причин­на», поему «Plānprātis» — «Юродивий», вірші «Tris ceļi» — «Ой три шляхи широкії…», «Ai, cik vietuļa es…» — «Ой одна я, одна…», «Ja kādreiz satikstos» — «Якби зу­стрілися ми знову…», «Mēs sakam dziedat un škiramies…» — «Ми за­співали, ро­зі­йшлися…»; що уві­йшли до латис. вид. «Izlase» — «Ви­бране» Т. Шевченка, 1951; 1954). Усі за­значені книги опубл. у Ризі. Написала ста­т­тю про укр. поета «Mākslinieks cīnītājs humanists» («Художник, борець, гуманіст», 1961) та вірш «Kāps Tarasa Sevčenko» («На могилі Тараса Шевченка», ж. «Karogs» / «Прапор», 1965, № 8). Низку творів К. українською мовою пере­клали Д. Павличко, С. Литвин, В. Струтинський, С. Зінчук, І. Липовецька та ін.

Завантажити статтю