КЕ́МПЕ Мірдза Янівна (Ķempe Mirdza; справжнє — Найковська; Naikovska; 27. 01(09. 02). 1907, м. Лієпая, нині Латвія — 12. 04. 1974, Риґа) — латиська поетеса, пере­кладачка. Народна поетеса Латвійської РСР (1967), член-кореспондент Академії наук Латвійської РСР (1973). Державна премія Латвійської РСР (1958). На­вчалася у Латвійському університеті (Риґа, 1927–28). Авторка збірок «Rita vējš» («Ранковий вітер», 1946), «Drauga vārdi» («Слова друга», 1950), «Milestība» («Любов», 1957), «Es nevaru klusēt» («Я не можу мовчати», 1959), «Mirkļu mūžiba» («Вічність мит­тєвостей», 1964; Державна премія СРСР, 1967), ліричних мініатюр «Dzintara spogulis» («Бурштинове люстро», 1968), «Cilvēka ceļš» («Шлях людини», 1969), «Ērkšķuroze» («Шипшина», 1972). Емоційна, сповнена глибокого філософського змісту, поезія К. від­ображає внутрішній світ людини. Пере­клала окремі твори М. де Сервантеса, В. Шек­спіра, Г. Гайне, О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Горького, Т. Шевченка (зокрема баладу «Ka krāc un vaida…» — «Причин­на», поему «Plānprātis» — «Юродивий», вірші «Tris ceļi» — «Ой три шляхи широкії…», «Ai, cik vietuļa es…» — «Ой одна я, одна…», «Ja kādreiz satikstos» — «Якби зу­стрілися ми знову…», «Mēs sakam dziedat un škiramies…» — «Ми за­співали, ро­зі­йшлися…»; що уві­йшли до латиських ви­дань «Izlase» — «Ви­бране» Т. Шевченка, 1951; 1954). Усі за­значені книги опубліковано у Ризі. Написала ста­т­тю про українського поета «Mākslinieks cīnītājs humanists» («Художник, борець, гуманіст», 1961) та вірш «Kāps Tarasa Sevčenko» («На могилі Тараса Шевченка», журнал «Karogs» / «Прапор», 1965, № 8). Низку творів К. українською мовою пере­клали Д. Павличко, С. Литвин, В. Струтинський, С. Зінчук, І. Липовецька та ін.