Кемпе Мірдза Янівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кемпе Мірдза Янівна

КЕ́МПЕ Мірдза Янівна (Ķempe Mirdza; справж. – Найковська; Naikovska; 27. 01(09. 02). 1907, м. Лієпая, нині Латвія – 12. 04. 1974, Риґа) – латиська поетеса, перекладачка. Нар. поетеса Латв. РСР (1967), чл.-кор. АН Латв. РСР (1973). Держ. премія Латв. РСР (1958). Навч. у Латв. ун-ті (Риґа, 1927–28). Авторка зб. «Rita vējš» («Ранковий вітер», 1946), «Drauga vārdi» («Слова друга», 1950), «Milestība» («Любов», 1957), «Es nevaru klusēt» («Я не можу мовчати», 1959), «Mirkļu mūžiba» («Вічність миттєвостей», 1964; Держ. премія СРСР, 1967), лірич. мініатюр «Dzintara spogulis» («Бурштинове люстро», 1968), «Cilvēka ceļš» («Шлях людини», 1969), «Ērkšķuroze» («Шипшина», 1972). Емоц., сповнена глибокого філос. змісту, поезія К. відображає внутр. світ людини. Переклала окремі твори М. де Сервантеса, В. Шекспіра, Г. Гайне, О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Горького, Т. Шевченка (зокрема баладу «Ka krāc un vaida…» – «Причинна», поему «Plānprātis» – «Юродивий», вірші «Tris ceļi» – «Ой три шляхи широкії…», «Ai, cik vietuļa es…» – «Ой одна я, одна…», «Ja kādreiz satikstos» – «Якби зустрілися ми знову…», «Mēs sakam dziedat un škiramies…» – «Ми заспівали, розійшлися…»; що увійшли до латис. вид. «Izlase» – «Вибране» Т. Шевченка, 1951; 1954). Усі зазначені книги опубл. у Ризі. Написала статтю про укр. поета «Mākslinieks cīnītājs humanists» («Художник, борець, гуманіст», 1961) та вірш «Kāps Tarasa Sevčenko» («На могилі Тараса Шевченка», ж. «Karogs» / «Прапор», 1965, № 8). Низку творів К. укр. мовою переклали Д. Павличко, С. Литвин, В. Струтинський, С. Зінчук, І. Липовецька та ін.

Тв.: укр. перекл. – З берега молодості. К., 1965; Гімн весні // Сузір’я. К., 1968. Вип. 2; [Твори] // Там само. 1971. Вип. 5.

Літ.: Павличко Д. Мірдза Кемпе // Павличко Д. Біля мужнього світла. К., 1988.

А. Г. Шпиталь

Стаття оновлена: 2012