Коцюбинська Наталія Антонівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коцюбинська Наталія Антонівна

КОЦЮБИ́НСЬКА Наталія Антонівна (24. 06(06. 07). 1896, с. Мисюрівка, нині Старо­­синяв. р-ну Хмельн. обл. – 11. 12. 1937, м. Саратов, РФ) – мистецтвознавець, поетеса, політична діячка. Племінниця Михайла та Хоми Коцюбинських. Чл. УПСР (1917). За­­кін. у Києві Вищі жін. курси (1918), археол. ін-т (1924). Працювала в Інформбюро армії УНР та Центр. повстан. ком-ті. Від 1923 – н. с. Кабінету укр. мист-ва ВУАН під кер-вом О. Новицького. Підтримувала стосунки з одним із кер. праз. групи УПСР М. Балашем. Ув’язнена 1924. Звільн. 1925 піс­­ля клопотань акад. УАН С. Єфремова і заст. наркома осві­­ти П. Солодуба. Змушена була опублікувати заяву про вихід із УПСР, проте залишалася на антирад. позиціях. Складала карту худож. пром-сті України, виявля­­ла вироб. центри нар. мист-ва. З експедиції у Тульчин. і Могилів. округи (нині Вінн. обл.) К. привезла 10 зразків селян. життя з Поділля, шовк. плащаницю, ма­­льов. полотняну корогву, зразки трипіл. культури. Досліджувала замкову арх-ру України, срібництво, мист-во Поділля, зокрема підготувала роботу «Ор­­наментація рушників і килимів Поділля» (не захистила). Друку­­валася у ж. «Записки Всеукраїнського археологічного комітету», «Україна», «Хроніка ар­­хеології та мистецтва». Авторка статей «Пелікан в українському мистецтві» // «Записки історично-філологічного відділу УАН» (1926, кн. 9), «Що вимагав Д. М. Щербаківський від робіт по мистецтвознавству» (2-а ред. – 1929), розвідок про кам’янец. срібники та рештки замкових бу­­дов у м. Хмільник (нині Вінн. обл.). Зібрала матеріали для дослідж. «Деревляні церкви, огля­­нуті влітку 1926 р.», «Камінні та деревляні надгробки старих цвинтарів на Поділлі», «Жидівсь­­кі надгробки подільських цвинтарів». Навесні 1929 виїздила до Ленінграда (нині С.-Петербург; вивчала архіви та етногр. відділ Рос. музею) і Москви (фонди Му­­зею етнології РАН, Музею народознавства). Прорецензувала праці С. Таранушенка, Б. Пилипенка. У зв’язку зі смертю Д. Щербаківського підписала декларацію київ. інтелігенції, що мала знач. розголос. Надавала матеріал. допомогу репресов. парт. товаришам, їхнім родинам. 5 листопада 1934 заарешт. удруге. Під час обшуку вилучено 30 листів від чл. ЦК УПСР М. Любинського, Н. Петренка та ін., які перебували на заслан­­ні; 24 прим. ж. «Борітеся – поборете»; коментар В. Винниченка «Відвертий лист дрібного буржуя» до його роману «Соняшна машина»; її вірші політ. характеру, які енкаведисти охарактеризували як «антирадянські». 26 червня 1935 засудж. до заслання. Покарання відбувала у Саратові, де заарешт. утретє і розстріляна. Реабіліт.

Літ.: Щепотьєва М. Науково-дослід­ча катедра мистецтвознавства в Ки­єві // Хроніка археології та мистецтво­­знавства. К., 1930. Ч. 2; Білокінь С. Ми­­стецтвознавець Наталя Коцюбинсь­­ка // Треті Гончарів. читання: Регрес і регенерація в нар. мист-ві: Тези і резю­­ме доп. К., 1996; Падун-Лук’янова Л. Наталя Антонівна Коцюбинська // Зона. 1997. № 12.

С. І. Білокінь

Статтю оновлено: 2014