КЕНТ Роквелл (Kent Rockwell; 21. 06. 1882, с. Тар­рітавн, штат Нью-Йорк, США — 13. 03. 1971, м. Плат­тсберґ, штат Нью-Йорк) — американський художник, письмен­ник, громадський діяч. Ви­вчав 1900–03 архітектуру в Колумбійському університеті (Нью-Йорк) та одночасно художнє мистецтво у В.-М. Чейза, К.-Г. Міл­лера, Р. Генрі. Багато подорожував, створив низку ілюстрованих мемуарних творів: «Wilderness» («Дикий край», 1920; про пере­бува­н­ня на Алясці), «Voyaging Southwards from the Strait of Magellan» («Плава­н­ня на пів­день від протоки Маґел­лана», 1924), «Salamina» («Саламіна», 1935; про пере­бува­н­ня у Ґренландії) та ін. Автор картин, монументальних пейзажів, де зображав красу природи, суворий побут Пів­ночі, життя простого люду; багатьох творів політичної графіки, зокрема антифашистського характеру. Про­ілюстрував англосаксонський епос «Беовульф», твори Дж. Чосера, В. Шек­спіра, Й.-В. Ґете, Г. Мелвіл­ла, Вольтера та ін. Картини К. зберігаються у багатьох найвидатніших музеях США. Від 1908 належав до Соціалістичної партії США, ви­ступав на під­тримку миру, дружніх взаємин з СРСР тощо. 1957–58 провів персональні ви­ставки в Ермітажі (Ленін­град, нині Санкт-Петербург) і Державному музеї образотворчих мистецтв (Москва). 1960 чимало картин подарував музеям СРСР, 14 із них («Ґренландія», «Адирондакські гори» та ін.) зберігаються у Національному музеї мистецтв імені Б. і В. Ханенків (Київ). Як голова Між­народного робітничого ордену (1944–53) працював серед українських ім­мі­грантів у США. На 1-му загальноукраїнському народному фестивалі (м. Філадельфія, штат Пенсильванія) 9 жовтня 1948 ви­ступив з промовою про вагомість внеску української заробітчанської ім­міграції в загальноамериканську культуру. Двічі (1958, 1964) від­відав Україну (1958 від­булася його ви­ставка у Києві та Одесі); враже­н­ня від першої по­їздки, зокрема про пере­бува­н­ня в Києві, описав у книзі «On People and Mountains» («Про людей і гори», 1959). Високо цінував Т. Шевченка як борця, поета й художника, популяризував його творчість. 26 березня 1961 ви­ступив на Шевченківському вечорі, організованому в Нью-Йорку Лігою американських українців до 100-річчя від дня смерті поета (опубліковано в «Літературній газеті» від 31 березня 1961). У промові на Між­народному форумі діячів культури, присвяченому 150-річчю від дня народже­н­ня Т. Шевченка (Київ, 29–30 травня 1964), провів літературну паралель між творчістю Т. Шевченка й англійських поетів-борців, зокрема Дж.-Ґ. Байрона та В. Блейка («Пишаюся його творами» // «Світова велич Шевченка», К., 1964, т. 3; «Висловлюва­н­ня про Т. Шевченка» // «Українська мова й література в школі», 1964, ч. 5; «Шевченко любив свій народ і ненавидів його гнобителів» // «Літературна Україна», 1964, 2 червня). Обраний почесним членом АМ СРСР (1966), від­значений Між­народною Ленінською премією «За зміцне­н­ня миру між народами» (1967). Залишив спогади «Itʼs Me, O Lord» («Це я, о Боже!», 1955).