Кепрок — Енциклопедія Сучасної України

Кепрок

КЕПРО́К (від англ. cap – шапка, верхівка, покришка та rock – гірська порода, камінь) – водонепроникна покрівля соляного купола (штоку, діапіру), складена ангідритами, гіпсами, вапняками, глинами, брекчіями. Потуж. до 300 м і більше, часто зонал. будови. Утворюється внаслідок вилуговування верх. частини соляної структури у зоні вивітрювання та впливу інфільтрац. вод. З породами К. можуть бути пов’язані прояви та поклади сірки, нафти, асфальту. На поверхні К. часто розвиваються явища карсту: просадки, лійки, провали, карст. озера. В Україні численні К. знаходяться на соляних діапірах Дніпров.-Донец. западини та Закарпат. прогину. У зарубіж. літ-рі термін також вживається для позначення покриття з осад. порід (переважно пісковиків) над вугіл., нафт. або газовими покладами.

В. М. Палій

Статтю оновлено: 2012

Покликання на статтю
В. М. Палій . Кепрок // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=11767 (дата звернення: 12.04.2021)