Коцюбинське - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коцюбинське

КОЦЮБИ́НСЬКЕ (1900–41 – Берковець) – селище міського типу Ірпінської міської ради Київської області. Знаходиться за 18 км від Києва та за 6 км від Ірпеня. Пл. 8 км2. Насел. 13 982 особи (2001, складає 144,0 % до 1989): українців – 70 %, росіян – 26 %, проживають також поляки, євреї, білоруси, вірмени. Залізнична ст. Бі­личі. Засн. 1900 як х. Берковець. 1903 побл. нього споруджено за­лізнич. полустанок, згодом перебудовано на ст. Біличі (за 5 км знаходилося однойм. село, яке виникло в 12 ст.). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від 1941 – смт із сучас. назвою (перейменова­но на честь видат. укр. письмен­ника М. Коцюбинського). Від 18 вере­сня 1941 до 5 листопада 1943 – під нім.-фашист. окупа­цією. 1959 меш­кало бл. 5,7 тис., 1970 – 7,4 тис., 1979 – 7,6 тис., 1989 – 9,7 тис., 1999 – 10,4 тис. осіб. Нині тут працюють Білиц. мебл. ф-ка, Білиц. деревооброб. комбінат, каменеоброб. і гірничовидобув. комбінат «Біличі», Білиц. з-д «Теплозвукоізоляція», з-д торг. обладнання, Київ. територ. лісопром. об’єднання, підпр-ва «Екмі-меблі» та «Катех-ЕЛЕКТРО». У К. – 2 заг.-осв. школи, 3 навч. заклади, муз. шко­ла, ДЮСШ; Будинок культури, б-ки для дорослих і дітей; лікар­ня; відділ. 2-х банків. Діють реліг. громади УПЦ КП і УПЦ МП. Функціонує футбол. клуб «Біличанка-93». Встановлено погруд­дя Т. Шевченка, барельєф М. Ко­цюбинському, пам’ятники «Моло­да Укра­їна» та односельцям, які загинули на фронтах 2-ї світ. вій­ни. Тут навч. матеріалознавець А. Дорош і економіст М. Швець, працював учителем педагог, дійс. чл. НАПНУ М. Вашуленко. З К. також пов’язані життя та діяльність фармацевта Л. Безпалько та фахівця у галузі буд-ва А. Повзика.

І. І. Казимиров

Стаття оновлена: 2014